Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
09.10.2016 12:55Мініатюра
Для дорослих  Про життя  Про щастя  Про людину  
Про власне щастя й негаразди інших
30000
Без обмежень
© Олена Яворова

Про власне щастя й негаразди інших

Олена Яворова
Опубліковано 09.10.2016 / 38064

Невже аби навчити людину не лиш розуміти, але й гоїти чужий біль та намагатись вирвати іншого з пазурів негоди – її потрібно занурити аж на самісіньке дно жахіть і втрат, сльоз і болю? Невже посеред полю комфорту й п’янких радощів в неї немає жоднісінького шансу – дістати меч, аби змагатися не лиш із своїми негараздами, а й негараздами інших? Невже… лиш опиняючись по коліно у сльозах людина врешті-решт має шанс стати людиною, а в інакшому випадку ні? Стати людиною – відчути й зрозуміти, що всі ми, зрештою, одне – а біль іншого стосується не лиш його самого, що то є випробування і для тебе теж – здатність не лиш розуміти загально, що ми – одне, але й втілювати це у життя. Змагатися за порятунок іншого, як за порятунок самого себе. І на кожному кроці цього шляху будуть чатувати перепони, квітнути буйним квітом ілюзії. Раптом в тебе все почне мінятися. У кращу сторону. Ти розслабишся, видихнеш, заспокоїшся. І подумаєш:

«А, може, не так воно й тре? Не так й нагально? Те – для іншого. Може… потім?»

Ти скоріше за все знайдеш аргументи на користь цієї думки – про потім, - а потім…

Так, ти зануришся у своє – яскраве й хвилююче, - життя.

Воно понесе тебе хвилями, одна, друга – тримаєшся?

Ти триматимешся. Навіть всміхатимешся. Часто. Дуже часто.

У серці запанує спокій, тиша й блаженство.

Часом тебе завертатиме – ти знов і знов будеш вертатися до думки про негаразди їнших і що ти можеш зробити для них – але все рідше. 

Надто підступний шлях, надто багатий на спокуси. І край важко встояти, край важко згадати.

Про те, що ти був так близько до того, аби нарешті розкрити себе – як людину із великої літери, здатну на дії й зусилля не лиш для себе і своїх ближніх, але… так, піддався, так, відступив. Дорога щастя надто мерехтлива й барвиста, дорога до себе-Людини повна тенет і часом тмяніє ліхтар… що робити, просити у Долі про ті тенета й темряву, аби…

… піднятися увись?

Просити прибрати твоє щастя? Або лишити – якщо вже ти ажнастільки сильний, що здатен за промінчиками власної ейфорії не розгубити свою здатність і бажання тримати факел, аби розсіяти морок вже не своєї дороги – світлої й комфортної, - а дороги іншого, яка ще у темряві. 

І лиш у тому випадку, певно, із тобою лишиться і твоє щастя і твоя душевна велич. Тебе – людини. У всіх інших, нажаль, та ти скотишся. Скотишся або у ейфорію, ще більш віддалившись від прекрасного себе, чи у морок – який надасть тобі змогу зберегти людськість. Огидний вибір, так? Бо то є дійсно надскладне завдання, до змоги лиш підготовленим.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
03.10.2016 Проза / Мініатюра
Про допомогу ближньому
23.10.2016 Проза / Есе
Твоє пекло чийсь рай
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
Мініатюра Про людину
20.10.2016 © Савчук Віталій Володимирович
Щастя
09.10.2016
Про власне щастя й негаразди інших
28.09.2016 © Анна Ольтенберг
Наодинці
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 3 (3+0+0+0+0)
Переглядів: 51  Коментарів: 2
Тематика: Проза, Мініатюра
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 10.10.2016 13:11  © ... для Тетяна Белімова 

Для багатьох то є так, нажаль. Але, вважаю, варто прагнути до того, аби для розуміння чужого болю не було б необхідно проходити власні тортури. Бо інакше свідчить про те, що аж надто ми "залізобетонні", що загальмувався чомсь наш розвиток, як особистості - се діткам ще можна пробачити, не дорослим. 

 10.10.2016 09:41  Тетяна Белімова для © ... 

Так буває, Оленко... Не відчувши болю, не розуміємо інших, які, можливо, перебувають у цьому повсякчас... 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +6
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +47
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +36
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +87
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.03.2012 © Піщук Катерина
09.12.2010 © Тундра
29.08.2010 © Віта Демянюк
12.04.2011 © Закохана
01.04.2012 © Каранда Галина
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди