Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
23.10.2016 15:51Есе
Для дорослих  Про душу  Про життя і смерть  Про життя  
Твоє пекло чийсь рай
10000
З дозволу батьків
© Олена Яворова

Твоє пекло чийсь рай

Олена Яворова
Опубліковано 23.10.2016 / 38280

Колись ти дуже любив розкидуватись гучними словами. Дурними словами. Величними й пафосними – на кшталт: рай, пекло, кохання, смерть.

Зараз торкнусь лиш одного із цих слів, колись твого слова-улюбленця, ну майже улюбленця – слова «пекло».

«Ласкаво просимо у пекло», «Що таке пекло? Я знаю. Я тобі розкажу» - це ти так про себе казав, це ти так про себе думав, хіба ні? Ні? Кусаєш губу? Мнешся? Соромно? Соромно…

Я живу у пеклі… як смішно, як по-дурному звучать ці слова від людей, що мають руки і зір, тіло, що болить не 24 години на добу, коли біль знімається лиш за допомогою наркотичних знеболюючих, мають змогу читати або писати ці рядки - отже працюючий компь’ютер та інтернет, енергію їх писати – отже, яку-не яку поживну їжу, графін з водою, аби тамувати спрагу, здатність «вивільнити» цю воду із себе потім – природним шляхом, або помічників та приладдя, яке дасть змогу все таки хоч якось – а зробити це. Що таке пекло, скажи мені, що має право вважатися ним, що ні? Життя опісля зрад й обману, не маючи змоги бути їз тими, кого любиш і ким дорожиш – то є пекло? Життя, де світ і люди потрощили твої сподівання, розкололи принципи, вбили світле, прищепили морок – крижинки у долонях, темрява в серці – то є пекло? Життя із непрацюючими руками й ногами, у повній залежності від доброї волі інших, а як нікого нема – то є пекло? Життя, коли від болі лізеш на стінку і пігулки помагають лиш на деякий час – а потім все по колу – то є пекло? Життя у тотальному безгрошів’ї, коли на тобі ще з трійко голодних ртів, вони сподіваються на тебе, пропадуть без тебе, а тебе щойно звільнили - то є пекло? Життя, коли спостерігаєш за страшними муками найближчої тобі людині – і нічим помогти, нічим зарадити, і сльози всі виплакані – плач-не плач… - то є пекло? Життя, коли все, що ти можеш робити самостійно – є лиш дихати й думати – то є пекло? Життя, коли навколо розриваються снаряди, і не відаєш – чи марити ранком чи згодитись вже – та швидше б та тьотя-смерть, бо нестерпно жити у постійному жасі – то є пекло? Жити, знаючи, відчуваючи, маючи хист зробити так багато, злетіти так високо, або пірнути так глибоко – але не маючи на те анінайменьшої реальної можливості, змушений борсатись на «мілководді» – може, то є пекло?

Якийсь з цих варіантів ти охрестиш пеклом – а всі інші, що із ними, вони обернуться на райські кущі, так? Ти скрикнеш і скажеш, що воно то все гидота, абсолютне пекельне пекло – куди не глянь, а там, бач, теревенить по смартфону у ліжку дівка, страшна, мов чорт, лиса й зубата – а руки, мов у наркоманки – сліди систем, печінка, як у алкоголіка – сліди безлічі пігулок, зара вона скінчить розмову й вип’є чергову «дозу», яка дозволить їй триматися із мінімально терпимим рівнем болю ще кілька годин. І останні слова, сказані їю по смарту, ти знаєш, якими вони будуть…

Я знаю. Я чула.

«Моє «пекло» чийсь рай. Хай воно трива… як найдовше».

Твоє пекло може бути чиїмсь раєм, уяви. Година життя, зайвий рух, день в укритті, не на полі бою, хай й лячно; близька людина на відстані долоні, не в сирій землі; ноги, які завтра знов будуть рухатись у напрямку ймовірної роботи, мозок, який колись все ж віднайде рішення у ситуації, яку вирішити неможливо – бо ж хто дослідив його ажтак достеменно, всі його можливості; і люди… люди, які вбивають одне одного, але які й лікують. Розпорошують світло – так-так, саме у ті твої, найвіддаленіші кутки, які ти давно віддав на поталу мороку. І пігулки… яке щастя, якщо є хтось, хто має змогу й волю їх тобі принести.

Так мені сказала та зубата чортяка із смартфоном біля вуха.

У якомусь із світів і снів. Ця історія. Вигаданна-ірреальна, наснилась-привиділась – повірю, відхрещусь?

Не знаю.

Але «пекло» то все ж надто гучно.

Надто пафосно.

Хто побував і хто живе у ньому насправді? Я думаю, такі люди є, і це ажнапевно далеко не ті, хто мають змогу цей текст читати. Не кажучи про тих, хто мають змогу набрати на комп’ютері щось подібної довжини.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
09.10.2016 Проза / Мініатюра
Про власне щастя й негаразди інших
26.10.2016 Поезії / Філософський вірш
Крізь життя
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
05.11.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Останні краплини
05.11.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Гроші не пахнуть
20.10.2016 © Олена Вишневська / Новела
По той бік дверей
30.09.2016 © Карабєн-Фортун Катерина / Нарис
Сповідь на диктофоні
28.09.2016 © Марянич Михайло Миколайович / Оповідання
Страсті христові
Есе Про життя
24.10.2016 © Каріна Зарічанська
Проходить час...
23.10.2016
Твоє пекло чийсь рай
18.05.2016 © Ольга Шнуренко
Дивовижний танець
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1 (1+0+0+0+0)
Переглядів: 77  Коментарів: 2
Тематика: Проза, Есе
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 24.10.2016 11:22  © ... для Тетяна Белімова 

Дякую, пані Тетяно, за добрі щирі побажання! Десь там за обрієм - може й Аграба. Як то каже до нас телеканал СТБ - "можливо все".
Приємно, що завітали на мою сторіночку - добра й посмішок)) 

 24.10.2016 09:15  Тетяна Белімова для © ... 

Оленочко, сумні рядочки сьогодні від Вас(( Але я вірю, що знову будуть сонячні дні і Ви нас порадуєте арабськими оповідками)) Буває, що життя здається пеклом, але минає якийсь час і віднаходиться гармонія))) Щиро! Хай все буде добре у Вас))) 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +41
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +86
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +78
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.03.2012 © Піщук Катерина
27.03.2012 © Микола Щасливий
26.11.2011 © Микола Щасливий
12.04.2011 © Закохана
18.09.2013 © Тетяна Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди