22.10.2016 01:59
для всіх
181
    
  4 | 5  
 © Серго Сокольник

Вечір... Кава...

Вечір... Кава...

Вечір... Кава... Я мрію... Десерта доїв...

Ніч розвісила зорі у небі...

Місяць хмарку роздражнює сяйвом своїм-

Ох, воздасться йому по потребі...


По потребі... Чогось потребує душа...

(Тіло стерпить... Сьогодні- самотність)

Кришталево- очищений відзвук вірша

Проливається в серця безодню...


Хмарка здобич доїсти у небі спішить-

Повний місяць... Немов баракуда...

Сум зі смутком торкнули ті струни душі, 

Без яких і натхнення не буде, 


Без яких наче є ти, а наче нема...

Для яких особливі закони...

...Скільки часу розтринькав отак задарма, 

Не почувши сріблястого дзвону...


Скільки слів, що вінком не сплелися, отак

Свого часу (не свого...) прогавив...

...Хмарка місяць, підступно- зрадливий хижак, 

Мов десерт дожувала до кави.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 24.10.2016 07:58  Георгій Грищенко => © 

Чарівно чудовий вірш. Щасти Вам!

 23.10.2016 16:01  Тетяна Чорновіл => © 

Чудовий настроєвий кришталево-очищений вірш про сумне. Хоч з таким затишним першим рядком про сумне думати не хочеться.
Це через те такий засмучений вірш наваявся, що пляшки вина не вистачає! :)))))))))) І десерт таки доїдений...А може ще хоч трохи лишилось? :))))

 22.10.2016 07:01  Георгій Грищенко => © 

Гарно. Натхнення Вам!