Любов – Розлука
За народними мотивами
Прикидаються
Коханими хлопців,
Заманюють у хащі,
Та гублять…
У лісі Сонечко тремтить на кожній гілці,
Здається, час призупиняє плин…
Іванко тихо грає на сопілці,
Ось-ось Маричку знову стріне він.
Бездонні у Марички чорні очі,
Таких не знайдеш навіть в королев,
Закоханим завжди прозорі ночі.
А вранці дівчина щезає між дерев.
Іванко береже барвисту стрічку,
Жахіття в пам’ять заховав,
на дно:
У Чорнім Вирі згинула Маричка,
Нема дівчини у селі давно.
Русалкам лісовим юнак – забавка,
Їх чари, мов безжалісний вогонь…
Іванко знає, з ним гуляє мавка
І досі не згубила ще його.
«Не хочу образ любої втрачати,
Живу лише тому, що я люблю,
Бажаю милу чути, розмовляти,
Маричку прагну бачити мою!» -
«Іванко, любий, я не мавка зовсім,
До тебе з виру випливає знов і знов,
Твоя Маричка,
Все на світі просто:
Розлуку подолає лиш
Любов!»