05.12.2016 11:17
для всіх
183
    
  3 | 4  
 © Леся Геник

З попелу

Вродимо з попелу

тихо, без натиску,  

променем сонячним - 

через туман. 

І доторкнемось  

до хижого латексу 

масок безликих,  

що множать обман. 


І зазирнемо  

в зіниці нерадісні 

поглядом щирим - 

неначе дитя. 

Й мовимо слово 

неголосно, вартісно,  

грудям вертаючи 

подих життя. 


Й хай обпече 

і облає хурделиця,  

снігом колючим 

лизне по лиці. 

Стежка до світла 

упевнено стелиться 

там, де недавно 

були манівці. 


Там, де недавно 

палало пожежею,  

попіл задушливий 

сипав з вікна - 

сходить надія 

високою вежею. 

І не одна! 

Не одна, не одна... 


26.11.16 р. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 06.12.2016 09:51  Тетяна Белімова => © 

І дійсно з надією)) Хай так і буде!

 05.12.2016 20:16  Уляна Яресько => © 

Ритм заворожує... як і краса слова...

 05.12.2016 15:48  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Сильно! Відчутно!
Співзвучно душі.