Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
28.12.2016 05:47Політика та суспільство
Про зраду  Про війну  Про Україну  Про сучасність  
Країна-навпаки
10000
Для дорослих (18+)
© роман-мтт

Країна-навпаки

емоційне, неприємне, відоме всім

роман-мтт
Опубліковано 28.12.2016 / 39248

Це країна-навпаки: немає людям спокою, зате жирують мудаки всілякі. Це країна, де влада навчилася лише декларувати, а на тому, що не задекларовано - спокійно далі жирувати. Це країна зачарованих людей, які не мають права самі ж себе і захистити, а поліції платити із податків - обов`язково. Це та країна де народ - не люди, а лише корова, яку доїти треба без перестану.



Вибори ось скоро, кажуть, знов настануть. Які там кандидати? За кого пхати папірця до урни? Навіщо, коли немає ніяких змін? Це особливість виборів якраз таких країн - країн-що-навпаки.


Немає справедливості (я вже мовчу за правду). Закони тут - і не закони зовсім, таке ото: гімно, а не закон. Немає розуміння, що є народ, що є країна і що є влада - їм все однаково: для них це ферма на визначеній території - і крапка. Бо так заведено в країнах-навпаки: по суті - всі вони слабкі й залежні, тому місцевій владі дозволено скубати лиш тих в своїй громаді, хто не може із країни утекти.


В країні-навпаки не вміють заробляти, і працювати теж не вміють. А тим хто в них живе і вміє - не дають: не має сенсу надавати гарний приклад, бо то руйнує схеми, корупції тотеми нищить, нівелює, принижує всю цінність влади як такої. Грабують, відбирають все - все до останньої копійки, тримають роздягнутих людей на ланцюгу субсидій і мінімальної зарплати.


І вчать нас жити: треба менше витрачати, бути ощадливим і працювати на країну-навпаки, яка, насправді, до нас повернута лише із боку сраки, що час від часу всіх громадян потроху підгодовує лайном. Годує справно: по-перше, щоб з голоду не впали (бояться так за нас, бо пам`ятають ще Голодомор), по-друге, щоб не забували люди, хто вони і звідки, і як крана-навпаки їх береже, за кого має, по-третє, щоб більше споживали послуг комунальних, бо люди, як не крути, у цій країні живуть здебільшого всі чистоплотні, а з послуг комунальних тут живе до біса олігархів, які годують владу країни-навпаки.


А ще в країні-навпаки вже роки з три іде війна. За своїм змістом і війна та - "навпаки", тому "війна" на неї з влади рідко кажуть. Країні-навпаки то дуже зручно, бо там вмирають ідейні люди, які не хочуть жити в країні-навпаки, але і від`їжджати з неї не планують. Але якщо не в`ють, то при поверненні з війни ці люди не можуть розраховувати на клаптик неплодючої землі, яку вже всю реально продано нікому невідомим олігархам.


Країна-навпаки не має власного нічого - лише борги. Не має розуму, не має гідності, а має повні кишені зрадників, лінивих депутатів, жадібних мєнтів і тупорилих суддів, здирників-інспекторів від податкової до інших всіх інспекцій, і навіть тої, що із контролю за розмноження всіляких бур`янів.


Країна-навпаки стоїть, насправді, геть обідрана як липка: дрижить, замерзла, хоче їсти. Зігрітися би їй, бо навіть не може вільно набрати повітря у легені - сама себе руками обійняла, щоб прикрити голе тіло і не втрачати тепло останнє. А їй протягують багаті спонсори бухло із надписом "Кредит-40%". Й вона його бухає, втрачає свідомість - бо геть не вміє пити, втрачає свідомість - щоб геть не пам`ятати, що далі буде, а спонсори її в цей час єбуть. Вона ж без пам`яті лежить й блює, подекуди і кров`ю.


Бо не країна зовсім та країна-навпаки. Розсадник лиш жлобів і паразитів, яких багаті спонсори бояться, того не поспішають брати до себе - в зіркове коло на темно-синім тлі. І мабуть буде довго то тривати, поки глисти у тілі країни-навпаки живуть, її жеруть, висмоктують всі соки, а натомість лише сруть в загальну державну сраку, з якої влада звикла годувати своїх знедолених людей.


Про те на п`ять абзаців вище розписано докладно. Як хто не зрозумів - перечитайте двічі той абзац. Якщо не вмієте порахувати - просто дивіться чи принюхайтесь: там весь абзац в гімні країни-навпаки, але то є лайно державне - воно охороняється законами країни-навпаки, мєнтами країни-навпаки і прокурорами країни-навпаки.


Тож краще не чіпайте те лайно руками - їх мити дорого в країні-навпаки.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
25.12.2016 Проза / Роман
Зомбі-Україна (Глава 3. Голландська техногія)
28.12.2016 Поезії / Вірш
Вагітна ніч (вірш-відповідь)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
25.06.2017 © Іван Петришин / Релігія та міфологія
Легeнди Калдераш "Початок" (ТРАДИЦІЇ ТА ЛЕГЕНДИ ЦИГАНІВ)
24.04.2017 © Іван Петришин / Психологія та стосунки
Платон "Федрус" (Давня Наука Мудрості.)
23.02.2017 © Брама / Політика та суспільство
Революція чи еволюція?
09.06.2016 © Гаврищук Галина / Психологія та стосунки
Спадок (24.)
08.06.2016 © Гаврищук Галина / Політика та суспільство
Спадок (23)
реальне
07.10.2016
Хроніки міста D (фантастично-реальне)
30.11.2016
Глядачі, упередженність і зомбі (і ще про гроші та смаки)
28.12.2016
Країна-навпаки
29.12.2016
Прибуття (фантастично-реальне)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1 (1+0+0+0+0)
Переглядів: 83  Коментарів: 4
Тематика: Публіцистика, Політика та суспільство
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 24.02.2017 22:10  © ... для Брама 

дякую. доступно зате. більшості населенню саме така мова зрозуміла.

трохи маю подібного матеріалу: зомбаки так повністю написані :))) 

 24.02.2017 18:28  Брама для © ... 

Своєрідний виклад. Але правильний.. 

 28.12.2016 19:06  © ... для Каранда Галина 

Це комплексна проблема, яка потребує втручання психіатрів, хірургів і гарної реабілітаційної програми для населення, яке нарешті має усвідомити, як і де воно живе. Це називається "називати речі своїми іменами" (вибачайте за тавтологію). І патріотизм тут ні до чого - в даній ситуації він як мертвому припарка: патріотизм не є засобом лікування, лише допоміжним засобом, який полегшує протікання хвороби.


Сентиментів щодо країни, влади, народу, Батьківщини, держави (це все дуже різні поняття насправді, між яким...

 28.12.2016 17:43  Каранда Галина для © ... 

жорстко...
з одного боку - згодна з усім. Сама так лаюся... бо в тому самому копирсаюся.

але що дивно - от "чужим" різним (тих, хто не живе в цій країні) за такі слова про неї по губах би надавала...

глисти треба травити. жорстко і методично. за один раз не вийде... 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +40
19.07.2017 © роман-мтт
Про те, що Гугл не знайде +50
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +74
28.06.2017 © роман-мтт
Зі святом! +33
ВИБІР ЧИТАЧІВ
29.08.2010 © Віта Демянюк
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
12.04.2011 © Закохана
20.01.2011 © Михайло Трайста
27.11.2014 © Серго Сокольник
17.04.2013 © Тетяна Ільніцька
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди