21.02.2017 20:16
Без обмежень
239 views
Rating 5 | 6 users
 © Іда Морлен

До віртуального слухача!

Тим, для кого завжди в моді буде рідне слово!

Сьогодні, 21 лютого – Міжнародний день рідної мови. І цією промовою я прагну достукатись до Ваших сердець, спонукати Вас до роздумів над мовним питанням, а Вашу душу – щиро вболівати за рідну мову! Як бачите, завдання нелегке. І потребує обережних кроків.

Отож, перш ніж святкувати цю пам’ятну дату, можливо в когось виникало питання: Чому взагалі святкують цей День? Чому саме він став знаковим для багатьох держав? На жаль, передісторія свята пов’язана з трагічною подією…

Пакистан. 1952 рік. Тогочасна влада проголосила єдиною державною мовою урду, яку знало лише 3% населення (!). 3% супроти 97%, що послуговувались рідною бенгальською мовою. Зрозуміло, що населення на це гостро відреагувало, особливо на сході країни. І саме 21 лютого 1952 року на демонстрацію протесту проти урядової заборони щодо використання бенгальської мови вийшли прості люди, зокрема студенти, які шанували рідне слово і прагнули відстояти свої природні права. І вже навіть не важко здогадатися, що демонстрація була жорстоко придушена…

Після проголошення незалежності Східного Пакистану, що отримав назву Бангладеш, цей День відзначають у країні як день мучеників, вшановуючи пам`ять загиблих за свободу рідної мови. Пізніше, саме за пропозицією Бангладешу, у листопаді 1999 року ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови.

І цей День варто відзначати. Адже з приблизно шести тисяч мов, що на сьогодні існують у світі, майже половина знаходиться під загрозою зникнення. До слова, на думку фахівців, така загроза для мови настає тоді, коли її з будь-яких причин перестають вживати та вивчати менше 30% носіїв.


Українська мова теж переживала часи, коли за неї боролися. Коли її слово вважали карикатурою на якусь іншу мову, коли їй закидали, що цією мовою не можна говорити про якісь серйозні речі, а призначена вона лише для жартів та комічних оповідок… І це було викликом для українських письменників, які піднесли всю її милозвучність та ніжність до такого рівня, що навіть горді панночки витирали вологі очі хустинкою. І цей факт мав місце в історії української мови та літератури.

Коли ще на початку ХІХ століття Григорій Квітка-Основ’яненко у розмові з якимсь письменником закликав написати щось серйозне та чуттєве малоруською (українською) мовою, той у відповідь посміхнувся, мовляв, для такого твору українська мова не зручна і просто для цього не годиться. Розмова настільки обурила Григорія, що він вирішив сам спробувати… і написав. Не що-небудь, а культовий для української літератури твір «Маруся». А в передмові до повісті зазначив: «Нехай же знають і наших! Бо є такі люди, що з нас кепкують і говорять та й пишуть, буцімто з наших ніхто не втне, щоб було і звичайне, і ніжне, і розумне».

І це лише один наведений випадок. А скільки ж їх було у цій тривалій боротьбі за народну мову! Адже людина, знайшовши себе у рідній мові, почувається самодостатньою і цього ж вона бажає для своєї мови – незалежності та рівності поряд з іншими мовами.


А тепер нехай кожен подумає і чесно собі відповість: чи знайшли Ви себе в рідній мові? Чи віднайшли Ви в собі ту впевненість, легкість і гармонію, які може дати Вам це єднання?

Хоча знаєте, перш ніж відповісти, наведу приклад від протилежного. Думаю, більшість із Вас вивчає іноземну мову: з учителем, підручником, правилами-винятками і т.д. Але що буде, якщо в одну мить Ви опинитесь один на один з носієм мови і він до Вас раптом заговорить? Напевно, страх, розгубленість, невміння висловитись коректно… Або Ви наважуєтесь говорити, Ваш мозок працює пришвидшено, щоб згадати правильні фрази, слова, граматичні форми, ввічливі звертання тощо. Від всього цього хвилювання зростає. І зростає сором за своє незнання (хоч і гнітить думка, що Ви ж так багато вчились). А тому мене завжди дивувало, чому люди при вивченні іноземної мови намагаються засвоїти її якнайкраще, оволодіти складними граматичними правилами, щоби потім у новому середовищі не видатися смішними. Проте водночас вони ж дозволяють собі нехтувати законами власної мови, вони не розуміють, яку зневагу проявляють до себе і до інших людей, розмовляючи суржиком, вони навіть не помічають, що незнання рідної мови осоромлює їх набагато більше, ніж незнання іноземної. Але кому до цього є діло?

Напевно, лише тим небайдужим, які бачать красу людей в гармонії. Тим, для кого завжди в моді буде рідне слово. Тим, для кого слова Сократа: «Заговори, щоб я тебе побачив» є життєвим девізом. І напевно лише для таких людей цей День не залишиться непоміченим. У мене все.  

З любов’ю до українського слова!

Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Всесвітній день, Для вчителів, Про красу, Про волю, Про мову

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Перша любов: спогади / Мініатюра | Іда Морлен». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Т ю л ь п а н и / Новела | Іда Морлен». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Іда Морлен.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 23.02.2017 23:15  Брама => © 

Чудова стаття і патріотичний заклик. Дякую. 

 22.02.2017 09:46  © ... => Якобчук Павло 

Коли говориш щиро - слова самі вливаються у фрази. 

 22.02.2017 09:44  © ... => Тетяна Ільніцька 

Насправді цей твір - це вибірка головних ідей зі вчорашнього виступу в юнацькій бібліотеці. Саме реакція тих декількох студентів, що прийшли послухати, їх щире зацікавлення небанальним викладом і спонукали мене надрукувати та поширити частину доповіді, щоб інші теж могли і хотіли задуматись. 

 22.02.2017 09:28  Тетяна Ільніцька => © 

Ви знаєте, який Ви твір написали, пані Ідо? Такий, який треба читати по радіо і диктувати діткам замість диктантів! Ось який цей твір! Чудовий, переконливий, зворушливий, пізнавальний і патріотичний! Яка Ви молодець! Дай Вам, Боже, здоров`я і всіляких гараздів! 

 21.02.2017 23:56  Якобчук Павло => © 

Дякую! Краще і не скажеш. 

 21.02.2017 23:53  Каранда Галина => © 

хороша стаття. рідна мова - та, якою думаєш...

я виросла в україномовному середовищі, в селі, тому не уявляла масштабів мовного питання. Думаю, причина тотального зросійщення не тільки в послідовній політиці влади (царів, генсеків - неважливо) в цьому питанні, а й в поєднанні комплексу меншовартості з кар`єризмом: це, до речі, проявлялося також у зневазі містян до селян. Хочеш бути (чи здаватися) успішним, стати чиновником, піднятися по партійній лінії і т.д. - говори російською... В побуті ж розмовляти укр...

Публікації автора Іда Морлен

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо