23.02.2017 18:48
для всіх
117
    
  1 | 1  
 © Олександра

Монолог Повітрулі

Монолог Повітрулі

з рубрики / циклу «Душа Повітрулі»

Холодом доторкнися моєї руки, 

Вітре мій любий, що тихо літаєш у горах, 

Не зупиняйся ні миті, забудь про мене; лети, 

Я залишаюсь у місті, відкинувши спалене вчора.


Я так давно загубила себе і згубилась в собі, 

Крила шукала, лиш зараз збагнула: не варто.

Знай: я лишу цю старезну душу тобі, 

Буду слова твої знов повторяти, як мантру.


А трохи далі, на відстані днів і ночей, 

Там, де моря зустрічаються з вимитим небом, 

Я не підніму на тебе вже власних очей.

Я ж... танцювала йому, вже давно не для тебе.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 24.02.2017 15:19  Серго Сокольник => © 

О))) Респект...)

 24.02.2017 10:22  Якобчук Павло => © 

Дивно, що Повітруля мантри повторює. Круто. +