26.02.2017 03:43
для всіх
877
    
  4 | 4  
 © Олена Коленченко

Твоя й моя весна!

Твоя й моя весна!

Із архіву, що в куточках мо́го серця

Дістаю я потаємні письмена...

Спрагло п’є душа з цілющого озерця

І ім’я йому - твоя й моя весна!


Відчуваю її запах, смак і колір, 

Дотиком бадьорить свіжий вітерець, 

І пробуджується все навколо -

З насінини проростає корінець.


Так в моєму серці мрія проростає, 

Схоронила її серед лютих зим, 

Теплим спогадом кохання огортає, 

Як же скучила душа моя за ним!


Я візьму у Ве́сни всю її чарівність, 

Легкість, вдачу, барви ніжних кольорів.

Я в зелений колір – зафарбую вірність, 

Все про неї знаєш, навіть так, без слів…


Я до тебе, милий, крізь роки полину, 

Ця весна, я вірю, разом знов зведе.

Тільки чути пісню, пісню журавлину, 

Нас весна з коханням більше не знайде....

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 03.03.2017 01:57  Тетяна Чорновіл => © 

Чудово, хоч і сумом відгукнулося. В житті, як на довгій ниві.

 27.02.2017 02:38  Серго Сокольник => © 

Що ж... Усьому- свій час...

 26.02.2017 23:55  Олександра => © 

Гарний вірш.
Це добре, коли весна на двох...
Щастя Вам і натхнення!

 26.02.2017 10:20  Тетяна Белімова => © 

Чудовий вірш, Оленко! Трішки сумне завершення... Але, може, такі передчуття ЛГ не справдяться?

 26.02.2017 09:22  Тетяна Чорновіл => © 

Теплі душевні відчуття викликає вірш.
Красива лірика.

 26.02.2017 07:38  Георгій Грищенко => © 

Гарно. Щасти Вам!

 26.02.2017 03:58  Панін Олександр Мико... => © 

Чудово.