26.02.2017 07:35
для всіх
49
    
  1 | 1  
 © Георгій Грищенко

У країні далекій

Десь там у країні далекій

Де сходиться небо й земля, 

Куди не літають лелеки, 

Всі мають єдине ім`я.


Жінок називають Путана, 

А хто чоловік, той Путан, 

Немає царя ні султана

У них в голові лиш туман.


Не знають ні тата, ні мами, 

Ні прізвищ своїх, ні рідні, 

Говорять чужими словами, 

З кінця нараховують дні.


За п`ятим числом йде четверте, 

За груднем іде листопад, 

Населення дуже тут вперте

Й не слухає добрих порад.


Вживає наркотик як воду

І кожен у сексі з всіма, 

Тож меншає кількість народу

І врешті ковтне їх пітьма.


А в іншій країні далекій

Не сходяться небо й земля, 

Тут гнізда звивають лелеки

Й всі мають єдине ім`я.


Жінок називають Богдана, 

А хто чоловік, той Богдан, 

Обходяться там без дурману

Й не знають хто це наркоман.


Всі люблять і тата і маму, 

Шанують всіх старших людей, 

Виконують Божу програму

Заради любові й дітей.


Працюють завзято і вміло, 

Заможно і вільно живуть, 

Гартуючи душу і тіло, 

До Бога з молитвою йдуть.


Тут кількість народу зростає, 

Бо кожен в любові живе, 

Постійно про ближнього дбає

І друга на поміч позве.


Здорове життя переможе

Порочні зв`язки й наркоту, 

Усе, що до людства вороже

І нищить любов й доброту.



м. Київ, 05.07.02.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 27.02.2017 02:37  Серго Сокольник => © 

Дай-но Господи... Бо надто перемішані ці дивовижні країни попри кордони і фронти...

 26.02.2017 09:14  Тетяна Чорновіл => © 

Спочатку сприйняла вірш трохи жартівливо, та далі зрозуміла серйозне подання теми.Протиставлення підсилює пропащу сутність Путан. У Вас вийшло показати трагічне без іронії.