Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
07.04.2011 11:29Оповідання
Про друзів  Про дитинство  Про батьків  Про любов  
МАМИН  ДЕНЬ  НАРОДЖЕННЯ
50000
© Тетяна Чорновіл

МАМИН ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ

Тетяна Чорновіл
Опубліковано 07.04.2011 / 4055

З Сашком таки щось не гаразд. Ось уже більше тижня він якийсь задумливий, а на розпитування Лесі просто відмовчується. У інтернаті не прийнято лізти одне одному в душу, та Сашко ж найкращий друг! Леся потайки стурбовано спостерігає за товаришем. Ось він шепочеться з якимись незнайомими хлопцями у дворі. Мабуть надумав утекти. З інтернату дуже часто хтось тікає. Пізніше їх приводять з міліції. Та Сашко ж не такий!.. А вчора ввечері Леся бачила, як він тим же самим хлопцям віддав свою улюблену мобілку. Невже Сашко курить травку?! 

Сашкові давно впало в око, що непомітно вибратися з інтернату можна саме в цей час. Правда, у так званий батьківський день справжні батьки до їхнього сиротинцю навідуються рідко. Хіба що до чорнявого Ренатика приїжджають інколи тато й мама на мерседесі. Подарунків дорогих навезуть, солодощів усяких... Ренатик потім довго ще роздаровує різні розкоші товаришам, та ніхто не завидує дитині, яка не потрібна найріднішим людям у світі. 

Саме сьогодні Сашко здійснить задумане! Леська про щось здогадується. Нехай! Після сніданку почнуть з’їжджатися родичі, і ніхто не помітить його відсутності може навіть до вечора. Сашко прокрався до дірки в паркані в глибині двору, виповз, як в’юн на вузьку дорогу, та не пішов нею, а минув чиїсь городи і ледь помітною стежечкою подався до автобусної зупинки. Котра зараз година? Рука звично прослизнула в кишеню, але замість найкращого в світі телефона наткнулася на той самий згорток... На мить жаль опанував хлопцем, та він рішуче прогнав його. Треба поспішати! 

– Куди це ти?! А як же я? Невже не міг хоч попрощатися? 

Від несподіванки Сашко закляк на місці і здивовано кліпав на захекану Лесю. 

– Це не те, що ти думаєш. – промовив зніяковіло. 

– А що мені думати?! Я бачила, що ти продав тітчин подарунок! – нагадала Леся про мобілку, і жаль знову затуманив Сашкові очі.  

Хіба ж йому не шкода телефона? Адже цілий рік канючив у тітки Тамари, і та нарешті зглянулася і купила йому дуже дорогу для неї річ. Мобілка майже така, як у Ренатика і Сашко крадькома милувався нею, або просто мацав пальцями в кишені. Леся знала, як багато значив для хлопця той тітчин подарунок. Та він з тіткою якось домовиться... 

– Не продав, а виміняв! Сьогодні у моєї мами день народження! 40 років. Поглянь лиш. – Сашко розгорнув перед дівчиною згорток. 

– Яка краса! Ти їдеш до мами на день народження? Візьми мене з собою!!! – защебетала Леся, переводячи погляд з невеличких золотих сережок у згортку на хлопця, який ніколи ні в чому не міг їй відмовити. 

До обласного центру їхати довгенько, і Сашко набурмосено мовчить, слідкуючи, як лишаються позаду дерева та будинки. Дівчина також принишкла. Доїхали непомітно. Трішки поблудили, поки знайшли мамин гуртожиток. Ось і її кімната. Хоч би була вдома. . 

– Мамо! – Сашко зазирає у відчинені двері. 

– Валько! Прокидайся. До тебе гості. Не забув синок про ювілей! Та очумайся вже! – весела компанія галакотіла навколо жінки з опухлим від горілки лицем. 

Мати з самого ранку перебрала лишнього і ніяк не могла підвести голову з-поміж тарілок з сякою-такою закускою. 

– Та глянь же який подарунок! – невгавав якийсь жвавий чоловік з надгризеним огірком у руці – За золото в ломбарді чимало можуть дати! 

– Заткнись, Миколо! – обізвалась нарешті іменинниця і підвела хмільні очі на прибульців. 

– Мамо, з днем народження. – запинаючись випалив Сашко, – Не треба ломбарду! Ти потерпи, ще мало лишилося. Я заберу тебе звідси... 

Мати тремтячими пальцями спробувала надіти сережки, та вуха позаростали і не піддавалися. 

– Я пізніше надіну. Випийте з подружкою за моє здоров’я – від маминої мови на Сашка пахнуло перегаром, і він мимоволі відсахнувся. 

– Ми поспішаємо, до вечора треба встигнути назад. Ходімо, Сашо. – нерішуче обізвалася Леся від дверей. 

Їх не дуже й спиняли. 

– Ох і попаде нам в інтернаті! – оговтався нарешті Сашко. 

– Не попаде. Я ще з автостанції телефонувала своєму двоюрідному брату, і він відпросив нас у директорки. Давай купимо бубликів, бо я голодна...– Леся як могла відволікала хлопця від невеселих думок. 

– Ти не думай... Вона хороша. Просто після татової смерті спилася. – втупившись у вікно автобуса кидав слова Сашко, – То й що, що позбавлена батьківських прав! Зате я синівських не позбавлений! Закінчу школу, піду на роботу. Вчитися далі й заочно можна. Я її вилікую. Аби тільки протрималася... Куплю квартиру в кредит. І маму заберу. Без тебе, Лесю, я також нікуди... Будемо разом жити. 

– А я – Леся від хвилювання не знала що сказати, адже до цього часу свого дому у неї не було навіть у мріях, – почеплю гарні штори і кругом поприбираю. Я любитиму твою маму... 

Автобус мчав польовою дорогою, а діти їли бублики і фантазували про свою майбутню оселю. Декілька пасажирів дрімали і не звертали уваги на те заклопотане бубоніння. Тільки бабуся з кошиком з сидіння навпроти уважно дослухалася до балачок двох сиріт.. Ось і зупинка. Старенька схопила кошика і поспішила до виходу. 

– Господи святий милосердний! Дай їм сили здійснити задумане... – прошепотіла вона, важко ступаючи східцями. 

Сашко з Лесею також вийшли з автобуса і вузькою дорогою побігли до свого інтернату. А Господь дивився з неба услід і мудрував, як же виконати таке непросте прохання їх випадкової попутниці. 

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
06.04.2011 Поезії / Пісня
ПІСЕНЬКА ЗАМРІЯНОГО КОТА
08.04.2011 Поезії / Вірш
ПОДАРУЙ, КОХАНИЙ, КВІТИ
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
09.12.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Думки
09.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Чорно-біле
09.12.2016 © Олег Корнійчук / Оповідання
Утилізатор
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
ПРОЗА
08.05.2010
Думки старого годинника
29.03.2011
ХРУЩАНАВА НАКЛЕНУКІ
07.04.2011
МАМИН ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ
09.04.2011
ПЕРУКАРНЯ
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 5 (5+0+0+0+0)
Переглядів: 1984  Коментарів: 7
Тематика: Оповідання, любов, друзі, дитинство, мама, день народження
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 15.02.2012 10:23  © ... для Каранда Галина 

Так, болюча історія... 

 15.02.2012 03:08  Каранда Галина для © ... 

болюче... 

 06.05.2011 18:59  © ... для Дарія Китайгородська 

Рада, що Вам сподобалось!

 06.05.2011 17:34  Дарія Китайгородська 

Добре... Особливо вдало - про синівські права...

 09.04.2011 17:43  Лані 

краще б вона не була справжня, краще б її взагалі не було, та може їх і справді, що не вбило-те зробить сильнішим?

 09.04.2011 17:13  © ... для Лані 

На жаль, так і буває, чомусь. Ця історія також справжня, навіть імена ті самі. Додані тільки деякі деталі.

 09.04.2011 16:57  Лані 

Чому недолюблені діти такі щирі і готові радіти найменшій увазі та прощати усе, вірніше, чому любимі діти набагато менше цінують цю любов?

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +13
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +59
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +39
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +89
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
06.01.2012 © Т. Белімова
09.12.2010 © Тундра
18.09.2013 © Тетяна Белімова
10.07.2013 © іміз
01.04.2012 © Каранда Галина
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди