30.03.2017 08:35
для всіх
361
    
  2 | 2  
 © Андрій Гагін

Вівці, вовки, пес Бровко

байка без моралі

Сто овець вовки украли –

сірих не спинити.

Від поживи із отари

довго будуть ситі.


В лісі сховані усі,  

щоб ніхто не бачив 

і ласують по вівці

повсякдень ледачо.


Щастя вовчого ознаки:

щоб завжди так жити, 

вкрасти треба, приховати, 

ніби десь спожито.


Бачив пес, як чинять зло –

гавкав що є сили.

Та не чули вівчарі, 

згодом – насварили.


Не минуло і трьох діб, 

як вовків спіймали.

Віднайшли мисливці всіх –

та нема отари.


То ж до суду сіроманців

віддали – щоб знали.

Судді ж судять ошуканців:

«Тут провини мало.


Не доведена вина. -

відпускати стали. -

Заплатили ось сповна

сім овець застави».


Поступово зникне слід:

де вовки, де вівці.

Бо пройде багато літ –

кожен десь подівся.


Скажуть, неможливо так

дійсно статись, бути.

Сім голів за сто ніяк, 

щоб вину спокути.


Та буття воно таке, 

що не осягнути.

Це не вовче, а людське -

бо від них почуте…


Довго ж нестиме вину

лиш Бровко за дійство.

Кістку гризтиме одну

за чужі злодійства.



БЦДСС, 22.03.2017

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 30.03.2017 13:13  Каранда Галина => © 

а бровкові завжди непереливки...
про заставу - так і є...

 30.03.2017 09:00  роман-мтт => © 

влучно!