05.04.2017 14:39
Без обмежень
75 views
Rating 5 | 2 users
 © Джокер

Наш едем

Піднеси мене Господи так високо, 

Щоб побачив я всю твою логіку,  

Бо все те, що від тебе спало мені,  

Випульсовує в моєму мозку. 


Що ж на небі у тебе коїться? 

Купідони там на душу прийняли? 

Шмалять стрілами куди завгодно їм,  

Потішаючись хмільними крилами. 


Та до грудей пекучим вогнищем,  

Не на виліт і, завжди, невчасно так, 

Крізь броню, проміж ребер застромлює,  

Зачіповує, вковує міцний гак. 


Так вже сталося. Бачиш смиренний я. 

Зроби мене своїми долонями, 

Щоб носив я її непомітно вдень,  

Та вночі зберігав мужнім воїном. 


Невзаємність - ото порятунок мій,  

Мій політ, дім надій та мій гіркий щем,  

Ми ж не вкусимо ті кляті яблука? 

Хай між нами залишиться райським Едем.



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш, Про любов, Про кохання

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Не зривай свої крила / Вірш | Джокер». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Перегораю / Вірш | Джокер». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Джокер.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 06.04.2017 15:52  Ем Скитаній => © 

як на мене... - у Господа усе логічно...і стріли ті - для неспокою, руху душі...бо...- не дай Боже! - нам заснути... 

 05.04.2017 14:49  Каранда Галина => © 

так, хотілося б зрозуміти Його логіку... я теж не розумію... 

Публікації автора Джокер

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо