14.04.2017 22:00
Без обмежень
84 views
Rating 5 | 2 users
 © Марянич Михайло Миколайович

Манівці

Я йду манівцями крізь всіх і крізь себе, 

бо щось зрозуміти я досі не вартий.

І криком кричу, та вгорі лише небо

байдуже хмарини шикує на старті.

Радіє хтось смерті, життю хтось не радий…

Святий лиш грішить, грішник служить лиш богу.

Всі разом смиренним і змученим стадом

шукають в найближче провалля дорогу…

Приречено йдуть, йдуть і йдуть, поки йдеться.

Війни в них нема, але мають стріляти…

Зозуля кує і неначе сміється:

- Ось стільки прожить мав би, пане солдате!

А він побілілий лежить в домовині:

пластмасовий хрест, нишком зв’язані руки…

І квіти, й оркестр, іще стяг жовто-синій…

І матір...І батько...І горе… І мука…

Чом так має бути? Хто винен, як діять?

Чом з їхнім сміттям наша молодість гине?

Куди так дійдем і кому нині вірить?

І чи взагалі варто вірити нині?...






м. Одеса 14.04.2017 р.



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Битіє / Філософський вірш | Марянич Михайло Миколайович». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Любов / Вірш | Марянич Михайло Миколайович».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 15.04.2017 09:46  © ... => Костенюк 

Дякую. 

 15.04.2017 08:10  Костенюк => © 

Гарно. Відверто. Серйозно. Запитуймо владу про це постійно і не лише у віршах. 

 14.04.2017 22:05  © ... => Каранда Галина 

Дякую) 

 14.04.2017 22:04  Каранда Галина => © 

Публікації автора Марянич Михайло Миколайович

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо