Паралелі
Частина № 2 Атланти
1.
Вони жили, використовуючи знання богів від мільйона до ста тисяч років тому. Я таки причепилася до Гіри, щоб вона взяла мене на екскурсію.
Звичайно ж, ми направились до наших предків. Фокус в тому, що ми могли побачити свою душу у попередньому втіленні. Вона не обов’язково заселяється у тіло когось із земних родичів різних часів, та все ж Гіру дуже цікавило це питання. Не могла думкою вловити. Ця інформація виявилася закритою.
На мої запитання, що таке знання нам дасть, Гіра не хотіла відповісти чітко, тільки натяками.
– Атланти – остання цивілізація, яка володіла всіма можливостями людини. Саме вони зробили останню помилку, що привела до загибелі сильного людства. Їхні душі продовжили своє існування у нових втіленнях після наступної матеріалізації. Почалася нова ера без знань у фізичних тілах. Але рівень помилок чи надбань душ був перенесений. Формування роду супроводжувалось справедливими правилами – по заслугах. Тому всі наші роди сьогодні все рівно пожинають надбання своїх предків. Нема початку і кінця. Якось так...
– Гіро, ти мене плутаєш. Життя душі і земного роду не завжди співпадають. Різні гілки розвитку. Яким чином ти хочеш встановити зв`язок? Адже, якби це було можливо, то тобі б відкрилось бачення?
– Це всього лише четвертий рівень усвідомлення... Душа перескакує у тіло того, з ким повелася несправедливо у попередньому житті – завжди. Таким чином охоплює досвід різних родів, що називається примусовою єдністю всього людства. Все дуже просто... Тому основна заповідь «люби ближнього, як себе самого» має цілком реальну для твоєї особистості основу. Не любиш, – то в наступному втіленні будеш на зворотній стороні від наслідків своїх дій... Кожне побажання ворогові до тебе повертається гарантовано.
– Виходить, що людина взагалі не прив’язана до жодного роду навічно... Так?
– Тільки протягом одного теперішнього втілення.
– Ого! То «єдині» – означає, що ми робимо цикл втілень у всіх земних родах?
– Ростеш. Кожне слово має об’ємну основу. Вірніше, у нашому просторі – три значення. Два знаємо. А третє я хочу відчути чіткіше. Принцип безконечності. Минуле і майбутнє єдині. То ж попередня матеріалізація також пов’язана з нами.
– А як ти потрапила саме на наш земний рід?
– Це просто. Якщо тільки нашого роду немає, то ми були всюди. Тільки потрапляли в певну сім`ю згідно свого розвитку. Якби я задала питання про конкретний рід, то нікуди б не потрапила. Тому дала запит – «останнє втілення душі у попередній цивілізації». З тієї сім`ї сформувався початок нового роду. Конкретне запитання – конкретна відповідь і напрямок подорожі. Вони мене впізнали, як внучку.
– Що? Скільки їм років?
– Бабусі сто вісімдесят шість. Дідусеві двісті сорок...
– А тобі мабуть сто сорок...
– О, Галино, як ти відстаєш... Земні роки не мають жодного значення. Тільки емоційний рівень розвитку і наша частота, яка незмінна.
– Вони вміють відчувати частоти душ?
– Звичайно.
– І як їм вдалось загинути?
– Це було зайвим, мабуть...
– Не знаєш?
– Це запитання блокується. Попередити неможливо.
– Все під контролем?
– Уяви собі...
– Ми справді єдині... І подібне на те, що навіть не з людьми, а з Нею... Кожну хвилину... Так у нас є своя воля чи ми обмежені правилами?
– Якщо твоя воля може змінити минуле, яке і сьогодні протікає своїм руслом, а воно вже сформувало теперішнє, то не дозволено. Ти маєш право змінювати тільки той простір, в якому живеш чи у який маєш допуск без заборони. А досвід переймати не забороняється для розвитку.
– Чудненько... То наша Ольга під доглядом, і могла загинути?
– Якби нас тоді не було, то обставини б змінилися...
– Не факт.
– Вона б не сіла в поїзд, або не стала битися...
– З тобою сперечатися, що втрачати час... Ми ж бачили майбутнє Вікторії, змінили події.
– Знову не вірно. Ти не зумисне потрапила туди, а по волі Матері побачила його. І це не кінцеве майбутнє, а один з варіантів. Ми вибираємо їх самі. А у минуле іншої цивілізації не маємо права втручатись...
– Все, досить... Де ті наші родичі?
