15.06.2017 08:17
Без обмежень
92 views
Rating 5 | 1 users
 © Гаврищук Галина

Паралелі

Частина № 2

Атланти

1.

Вони жили, використовуючи знання богів від мільйона до ста тисяч років тому. Я таки причепилася до Гіри, щоб вона взяла мене на екскурсію. Правда, у її паралелі. Спершу познайомлюсь з ними там, а потім і до наших загляну.


Звичайно ж, ми направились до наших предків. Фокус в тому, що ми могли побачити свою душу у попередньому втіленні. Вона не обов’язково заселяється у тіло когось із земних родичів різних часів, та все ж Гіру дуже цікавило це питання. Не могла думкою вловити. Ця інформація виявилася закритою.

На мої запитання, що таке знання нам дасть, Гіра не хотіла відповісти чітко, тільки натяками.

Атланти – остання цивілізація, яка володіла всіма можливостями людини. Саме вони зробили останню помилку, що привела до загибелі сильного людства. Їхні душі продовжили своє існування у нових втіленнях після наступної матеріалізації. Почалася нова ера без знань у фізичних тілах. Але рівень помилок чи надбань душ був перенесений. Формування роду супроводжувалось справедливими правилами – по заслугах. Тому всі наші роди сьогодні все рівно пожинають надбання своїх предків. Нема початку і кінця. Якось так...

– Гіро, ти мене плутаєш. Життя душі і земного роду не завжди співпадають. Різні гілки розвитку. Яким чином ти хочеш встановити зв`язок? Адже, якби це було можливо, то тобі б відкрилось бачення?

– Це всього лише четвертий рівень усвідомлення... Душа перескакує у тіло того, з ким повелася несправедливо у попередньому житті – завжди. Таким чином охоплює досвід різних родів, що називається примусовою єдністю всього людства. Все дуже просто... Тому основна заповідь «люби ближнього, як себе самого» має цілком реальну для твоєї особистості основу. Не любиш, – то в наступному втіленні будеш на зворотній стороні від наслідків своїх дій... Кожне побажання ворогові до тебе повертається гарантовано.

– Виходить, що людина взагалі не прив’язана до жодного роду навічно... Так?

– Тільки на протязі одного теперішнього втілення.

– Ого! То «єдині» – означає, що ми робимо цикл втілень у всіх земних родах?

– Ростеш. Кожне слово має об’ємну основу. Вірніше, у нашому просторі – три значення. Два знаємо. А третє я хочу вичислити конкретніше. Принцип безконечності. Минуле і майбутнє єдині. То ж попередня матеріалізація також зв’язана з нами.

– А як ти потрапила саме на наш земний рід?

– Це просто. Якщо тільки нашого роду немає, то ми були всюди. Тільки потрапляли в певну сім`ю згідно свого розвитку. Якби я задала питання про конкретний рід, то нікуди б не потрапила. Тому дала запит – «останнє втілення душі у попередній цивілізації». З тієї сім`ї сформувався початок нового роду. Конкретне запитання – конкретна відповідь і напрямок подорожі. Вони мене впізнали, як внучку.

– Що? Скільки їм років?

– Бабусі сто вісімдесят шість. Дідусеві двісті сорок...

– А тобі мабуть сто сорок...

– О, Галино, як ти відстаєш... Земні роки не мають жодного значення. Тільки емоційний рівень розвитку і наша частота, яка незмінна.

– Вони вміють відчувати частоти душ?

– Звичайно.

– І як їм вдалось загинути?

– Це було зайвим, мабуть...

– Не знаєш?

– Це запитання блокується. Попередити неможливо.

– Все під контролем?

– Уяви собі...

– Ми справді єдині... І подібне на те, що навіть не з людьми, а з Нею... Кожну хвилину... Так у нас є своя воля чи ми обмежені правилами?

– Якщо твоя воля може змінити минуле, яке і сьогодні протікає своїм руслом, а воно вже сформувало теперішнє, то не дозволено. Ти маєш право змінювати тільки той простір, в якому живеш чи у який маєш допуск без заборони. А досвід переймати не забороняється для розвитку.

– Чудненько... То наша Ольга під доглядом, і могла загинути?

– Якби нас тоді не було, то обставини б змінилися...

– Не факт.

– Вона б не сіла в поїзд, або не стала битися...

– З тобою сперечатися, що втрачати час... Ми ж бачили майбутнє Вікторії, змінили події.

– Знову не вірно. Ти не зумисне потрапила туди, а по волі матері побачила його. І це не кінцеве майбутнє, а один з варіантів. Ми вибираємо їх самі. А у минуле іншої цивілізації не маємо права втручатись...

– Все, досить... Де ті наші родичі?

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Повість

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «2 (Атланти) / Паралелі | Гаврищук Галина». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Сьогодні / Ліричний вірш | Гаврищук Галина». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Гаврищук Галина.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 16.06.2017 22:34  © ... => Каранда Галина 

найближчий зв`язок завше для лікування наших проблем. Якщо людина одна, то справа Бога. Все-таки,схиляюсь до думки, що образа має бути несправедливою,тобто надуманою. 

 16.06.2017 05:16  Каранда Галина => © 

так... бачу, що було б непогано прочитати і попередні паралелі...)
цікаво.
питання до філософської концепсії: а якщо було багато ображених, то як визначається, в кого саме переселиться душа, що ображала? 

 16.06.2017 05:03  Каранда Галина => © 

хай ростуть здоровими!) 

 15.06.2017 22:53  © ... => Каранда Галина 

Дякую .

І в мене напряг з часом та трьома малими дітками... 

 15.06.2017 12:52  Каранда Галина => © 

передогляд дуже зацікавив... матиму час - повернуся... 

Публікації автора Гаврищук Галина

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо