Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
21.06.2017 02:51Мініатюра
Для дорослих  Про життя  Про старість  Про самотність  
Старий капелюх
110000
З дозволу батьків
© ГАННА КОНАЗЮК

Старий капелюх

ГАННА КОНАЗЮК
Опубліковано 21.06.2017 / 42254

Дід був старий-старий, як і його капелюх, з яким вони, здавалось, давно зрослися і були одним цілим. Капелюх незрозумілого кольору, з вузенькими вилинялими на сонці крисами, з казна-якого матеріалу, хоча, можливо, то був фетр. Такий собі вірний товариш старої голови. Дід теж був незрозумілого кольору: і не жовтий, і не рум’яний, і не сірий – якийсь біло-рудий з коричневими плямками. Ясна річ, що колись-давно його лице було схоже на мармур, а вилинялі очі, що визирали з-під кошлатих брів, були кольору небесної безодні…

Дід сидів годинами на лавці і дивився на дітей, що гралися неподалік, на немовлят, котрі діловито погойдувались у колясках, та на їх батьків, що йшли за візочками гордою ходою, не відчуваючи ніг від щастя. Чи було у нього колись щось схоже в житті? – Було. Принаймні, пам’ятає відчуття ніжного трепету, коли тримаєш на руках маленьке тепле тільце, що пахне молоком. Дід уважно подивився на свої руки – старі... Схожі на мапу світу, але друковану не на папері, а витіснену на доісторичному пергаменті, де все ж проглядалися випуклі сині ріки-вени, мозолисті острови, кістляві гори. Руки, які колись гладенькими пальцями тримали тонкий стан дівчини, однієї… П`ятнадцять років тому ці ж пальці закрили їй навічно очі і торкнулись востаннє холодних синюватих уст. Усміхнувся… І жодна жива душа не дізнається до кого. Раптом у потускнілих старечих очах визирнув той давній молодий і жвавий хлопчина – визирнув і знову заховався у кутиках, разом із застиглими сльозами. Просто не годиться так демонстративно показуватись, бо ж ніхто не знає, що дід вже давненько бачить тих, хто відійшов у інший світ. Отже, однією ногою він там, а інша тупцює цю грішну земельку. Скоро-скоро… А чи покладуть капелюха в домовину? Хто ж знає…

Київ 21.06.2017
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
12.06.2017 Поезії / Любовний вірш
Мовчки
01.07.2017 Поезії / Вірш
Легіт
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
14.10.2017 © Іван Петришин / Нарис
Російські діти та хохли з хвостиками (Як виховують нелюбов)
05.10.2017 © Олег Корнійчук / Новела
Системний аналіз (Частина 4)
29.09.2017 © Сліпокоєнко Роман / Оповідання
Медові руїни
21.09.2017 © Олег Корнійчук / Новела
Системний аналіз (Частина 3)
15.09.2017 © Саня Малаш / Оповідання
АнтиСНІД
Мініатюра Про самотність
18.07.2017 © Кисиленко Володимир
Тільки ти мене не покидай
21.06.2017
Старий капелюх
28.09.2016 © Анна Ольтенберг
Наодинці
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 11 (11+0+0+0+0)
Переглядів: 108  Коментарів: 11
Тематика: Проза, Мініатюра
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 24.06.2017 11:33  Олена Коленченко для © ... 

Дід уважно подивився на свої руки – старі... Схожі на мапу світу, але друковану не на папері, а витіснену на доісторичному пергаменті, де все ж проглядалися випуклі сині ріки-вени, мозолисті острови, кістляві гори...
Пройдено майже все життя, відчуто кожну стежину,
кожну мить життя, що залишила після себе лише щемливі спогади...
Зворушливо....Дякую, Анічко, за ті роздуми, на які налаштовують твої коротенькі оповідочки.... 

 22.06.2017 11:27  © ... для Маріанна 

Щиро вдячна, Маріанно!!! 

 22.06.2017 11:26  © ... для Якобчук Павло 

Дякую, Павлуше, за прочитання, за сприйняття, за щирі слова!!! 

 22.06.2017 11:25  © ... для Тетяна Ільніцька 

Сидить у нас на лавці такий дідусь... Правда, без капелюха, дуже охайно одягнений - хтось піклується про нього. Видно, що має рідню Але це старе обличчя, руки, цей сумний погляд.... Словом, образ я списала з нього.
Дякую, Танічко, за розуміння і тепло!!! 

 22.06.2017 11:22  © ... для Ольга Моцебекер 

Дякую, Олю, за Ваш теплий коментар!!! Такий чудовий світлий відступ для позитивної нотки!!!
Щиро вдячна!!!)) 

 22.06.2017 08:17  Ольга Моцебекер для © ... 

Вчора читала й перечитала сьогодні із задоволенням. Мініатюра з душею, сумною мелодією звучання, добре виписаним образом ЛГ.


Для позитивної нотки - але ж є таки ті люди, що так люблять ті капелюхи, що прям зростаються з ними. У мене племінничок такий, з малечку, ще повзав, постійно в капелюшці, сам собі натягне й повзає. Усі роки дорослішання - кепка, капелюх з ним, і зараз дорослий любить. Такий любитель капелюхів, напевно в старості буде як ваш ЛГ теж сидіти в капелюсі, але Дай Боже йому і нам усім, щоби при великій родині, без відчуття самотності, не доживати, а проживати в радості кожну мить. Тоді і старість не тяжка, і відхід, бо в любові.

 22.06.2017 07:03  Тетяна Ільніцька для © ... 

Зворушлива історія... Безмірно шкода таких стареньких... Щемливо, коли бачиш таку самотню старість(((( 

 22.06.2017 00:24  Якобчук Павло для © ... 

Ганночка, як завжди, чудові образи.Ось-так смикнула із буденності та в літературу і вже в літературі сиджу. Дякую. 

 21.06.2017 16:11  Маріанна для © ... 

Дуже зворушливо! 

 21.06.2017 15:31  © ... для Борис Костинський 

Дякую, пане Борисе, за аплодисменти та теплі слова! 

 21.06.2017 12:48  Борис Костинський для © ... 

Надзвичайно зворушливо, пані Ганно! В отакій коротенькій мініатюрі Вам вдалося майстерно та цікаво розказати про ціле людське життя - аплодую щиро! 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +61
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +96
19.07.2017 © роман-мтт
Про те, що Гугл не знайде +102
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +108
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.11.2011 © Микола Щасливий
26.11.2011 © Микола Щасливий
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
26.03.2012 © Піщук Катерина
22.09.2013 © Тетяна Ільніцька
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди