05.07.2017 09:13
Без обмежень
123 views
Rating 5 | 1 users
 © Гаврищук Галина

Диво-дивне

2.

Що не кажи, а ми є те, яку їжу їмо. Подобалась Любці-президенту кухня та, що у раді верховній. Дешево і сердито… Але ж людоньки наші, чи хоч куштували?

Не було у неї діток своїх, не дарував Боженько. А як хотілося! На дитятко яке коли гляне, то аж сльози на очі, − так милувалася. Усі були для Любочки неначе свої рідненькі. Вже після того, як стала вона господинею краю свого, то не тільки дітоньки, а й усі, хто жив тут, стали для неї сім’єю. В Бога дуже вірила, не в церкву. Не приймала вона в душі, що розділились люди на табори, сперечались поміж собою хто краще молиться. Вирішила діяти по-божому, щоб дбати про усякого, як мати. Боялась тільки одного, − довіру до себе спаплюжити.

Загорілась мама-україночка усіх їжею смачною нагодувати, та без хімії всякої, вітамінчики там, розмаїттям подивувати . А головне, щоб не дорого людям… Кмітливою була, та й гумором не обділена. Ой, що-то буде! Треба хутко, аби не схаменулися буржуї завчас і не завадили…

Земля-то наша родюча, і клімат підходящий, та й люди роботящі! Чому яблука з-за кордону везуть? Чи свинину хімічну? Ну, нічого, виправимо…

Всього лише знадобилось Любі одна наукова лабораторія. Винайшли хлопці апарат хитрий, який просвічував любу продукцію і відразу друкував повну розкладку усіх складників. І ті, що небезпечні були, виділялись червоним кольором. Почали перевіряти суперові маркети, базари та магазинчики. Тут почалась справжня біда, бо що не підстав, − все як кров’ю описане. Все! Від зелені з консервантами… Молитися стали на тіточок, що городину свою зі села везли.

Зняла господиня всі обмеження у вигляді сертифікатів і реєстрацій для усіх бажаючих продати чисту їжу. Відмінила податки для виробників сільськогосподарської продукції. Всі дари лісів потекли до людей без перешкод. Множились ферми і родили поля. Росли теплиці. Умова була одна – щоб чисте. Люди перестали купувати небезпечну їжу, бо з’явився вибір. Почали продавати за кордон. Звідти в казну напряму від покупця вже переводився податок. Попит зростав. А бідній таможні робити було нічого, окрім як просвічувати продукти. Сумно їм стало.

Багатіла Україна . Здорова конкуренція привела до зменшення цін. Любця зобов’язала кожного депутата, які бажали дбати про народ, відкрити добродійні їдальні ( з перевиробництва) і опікуватись ними. Кожен день їх чесність перевіряв доброволець. І депутати стали гордими. Усі бажаючі могли спробувати безплатну їжу – таку, яку колись могли їсти тільки вони у верховній раді… Та-ак, були часи! Бо верховну раду з депутатами замінив науковий центр розвитку країни з політологами і айтішниками на додачу.

Наша Ненька йшла в ногу з науковими відкриттями.

Любочка раділа:

− Ще подбати про колишніх злодіїв, віддати борги, і можна ліквідувати посаду президента. Буду мамою…

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Диво-дивне (3.) / Оповідання | Гаврищук Галина». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Диво-дивне (1.) / Оповідання | Гаврищук Галина».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 06.07.2017 15:40  © ... => Каранда Галина 

намагаюсь хоч щось добре про Україну в любому вигляді... А то кругом одне невдоволення , як план 

 06.07.2017 13:20  Каранда Галина => © 

аби ж усе так просто.... 

 05.07.2017 21:15  © ... => Панін Олександр Миколайович 

треба щоб в повітрі літало щось добре. Приклеїться до нас і таке... 

 05.07.2017 14:19  Панін Олександр Мико... => © 

Казочка чудова, хай здійсниться Слово! 

Публікації автора Гаврищук Галина

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо