05.08.2017 22:59
Без обмежень
27 views
Rating 5 | 1 users
 © Олександра

Прощай, сонце!

Холоне думка, як холодний чай,  

Минає день, немов спиняє спів.  

Щасливе сонце! Вже пора. Прощай. 

Мій вітер у твоїй красі згорів.  


Коли пройде останній ясний час,  

І як піде твоя душа на мить... 

Самотнє сонце! Тут немає нас. 

Тут тільки серце стомлено болить.  


Палає тінь, немов веде свій спів.  

Горить зоря - вона немов чужа... 

Тоді, як серце вже не має слів,  

Чому, скажи, кричить моя душа?... 

Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Вірш

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Сонце ховає істину / Вірш | Олександра». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Так мало / Вірш | Олександра». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Олександра.


Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Олександра

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо