09.08.2017 17:18
Без обмежень
30 views
Rating 0 | 0 users
 © Олександра

Сонце ховає істину

Я можу втекти, бо сонце ховає істину.

Я вмію літати, та крила давно вже зламані.

Коли моє серце востаннє заграло піснею?

Коли мої стіни уже малювали ламані?


За тими світанками, в тиші холодних поглядів, 

Де тільки ця осінь - і та не настільки щира, 

Ще зрушить на мене лаву далеких спогадів, 

Ще трохи захоче надвечір для себе миру.


Забудь моє серце! Немає причин триматися.

На палубі відчаю досі шумлять громи.

І скільки повинні стіни іще здійматися, 

Щоб потім, вночі, там під ними вижили ми?

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Я хочу трішки тиші / Вірш | Олександра». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Прощай, сонце! / Вірш | Олександра». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Олександра.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Олександра

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо