Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
16.08.2017 21:41Бувальщина
Про любов  Про дівчину  Про школу  Про хлопця  
Перша любов
30000
Без обмежень
© Надія

Перша любов

Надія
Опубліковано 16.08.2017 / 43073

Вона стояла на залізничній платформі, чекаючи приходу своєї електрички. Був теплий осінній день, хоча зі сходу дув прохолодний вітерець. Сонце щедро віддавало людям своє останнє тепло.

На платформі навпроти стояв чималий натовп людей. Її увагу привернув чоловік, який махав рукою і щось кричав. Жінка зрозуміла, що він звертався до неї:

— Очам своїм не вірю! Зойко, це ти? Не взнаєш мене? Це ж я - «Котигорошко»!

 

Вона одразу ж згадала його, хоча він дуже змінився. Худорлявий, середнього зросту, з густим, зовсім сивим волоссям. Це був Сашко П. з паралельного 6-Б класу. Його й справді в школі всі називали Котигорошком. Як було його не пам’ятати, коли вона пережила через нього страшні неприємності? Зараз про це згадала з усмішкою, а тоді…

 

Зоя навчалася у 6-А класі. На великій перерві до неї прибігли дівчата і схвильовано сказали, що її терміново викликають в учительську до директора школи. Постукавши у двері, вона увійшла. Там її чекали класний керівник, директор школи і декілька вчителів. Через хвилину з’ясувалась причина її виклику. Хтось із хлопців написав їй листа, в якому зізнавався у щирому коханні. Вона не розуміла взагалі, про що йде мова. Їй ніхто ніяких листів ніколи не писав. І ось цей, адресований їй лист, якимось чином опинився в руках її класного керівника!

 

Що тут почалося! Спочатку їй сказали, що вона піонерка, і її поведінка накладає пляму на всю піонерську організацію школи. Потім їй нагадали, що вона відмінниця, тому її поведінка повинна бути взірцем для інших учнів. Але ж вона нічого не знала, навіть не здогадувалася, хто міг їй написати листа!

Зойка слухала і мало не плакала від образи і злості. Розуміла, що вони (вчителі), по-перше, не мали права читати чужого листа. А по-друге, всякі звинувачення з їх боку були безглуздими. В кінці "прочуханки" класний керівник сказала:

 

— Подумати тільки, Котигорошко написав такого листа!

Нахиливши голову, Зойка стиха сказала:

— Якщо я буду вчителем, то ніколи не читатиму чужі листи.

Пізніше їй сказали, що і Котигорошка теж викликали в учительську…

 

Вона так і не дізналася, що було в тому листі. Та тільки Котигорошка зненавиділа всією душею. Вона бачити його не могла. Пройшов час. Сашко виїхав разом із батьками в інший населений пункт, і більше Зоя його ніколи не зустрічала…


Наближалася Сашкова електричка. Зою і Котигорошка розділяла залізнична колія. Котигорошко, склавши долоні рупором, кричав:

— Знай, я тебе і досі люблю! Я люблю тебе все життя! Прощавай!

Гуркіт електрички заглушив останні слова. Котигорошка вона більше ніколи не бачила.

 

Зоя і справді стала вчителем. Вона не вірила в те, що в 6-му класі можна по-справжньому закохатися на все життя. Та тривалі багаторічні спостереження переконали її в тому, що таке може бути. Перша любов може зародитися навіть у першому класі! Єдина, сильна і на все життя! Можливо, й Зойчине життя склалося б зовсім по-іншому, якби цей лист не потрапив у чужі, брудні руки…

 

На уроках їй доводилося перехоплювати записки, які писали хлопці дівчаткам. Це заважало проводити урок. Якщо учень не віддавав листа, вона схилялася до нього і тихо казала:

— Після уроку забереш. Я читати не буду. Ти мені віриш?

І вони їй вірили. Бо їй неможливо було не повірити.

 

Ніколи не читайте чужих листів, в яких зізнаються у щирому, чистому почутті — коханні! Ніколи!


05. 11. 2013 рік

Картинка з інтернету

Смт Шевченкове 05. 11. 2013 рік
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
10.08.2017 Поезії / Вірш
Чи знаєш ти...
19.08.2017 Поезії / Вірш
Та не діждався він зорі...
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
24.11.2017 © роман-мтт / Мініатюра
100 грам (чого саме - вирішуйте самі)
24.11.2017 © Савчук Віталій Володимирович / Мініатюра
Скоринка
23.11.2017 © Гаврищук Галина / Роман
Атланти (20.)
23.11.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Цивілізація і ми
21.11.2017 © Володимир Ринденко / Оповідання
Про Новий рік
Бувальщина Про хлопця
16.08.2017
Перша любов
09.06.2017 © Арсеній Троян
Прищ на ср_ці
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 3 (3+0+0+0+0)
Переглядів: 65  Коментарів: 5
Тематика: Проза, Бувальщина
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 18.08.2017 00:14  Борис Костинський для © ... 
 17.08.2017 10:10  © ... для Борис Костинський 

Дякую, Борю, за такий розгорнутий коментар. Прямо ціле оповідання вийшло, і дуже цікаве. Дійсно, шкільне кохання - дуже сильна річ. Ти правий. Я б не повірила, та знаю про це напевне. Щасти тобі, Борю! Головне - не хворій!  

 17.08.2017 10:05  © ... для Панін Олександр Миколайович 

Дякую, Олександре Миколайовичу! Мені надзвичайно приємно читати такий відгук. Хай Вам щастить!  

 17.08.2017 01:55  Панін Олександр Мико... для © ... 

Чудово, духовно і душевно. 

 17.08.2017 00:54  Борис Костинський для © ... 

Дуже повчальна історія! Особисто я закохувався в школі тричі. І всі три рази у однокласниць. :-))) З першого по четвертий клас потай кохав Наташу Ластовець. Тоді в п`ятому класі до нас приїхала дівчинка з іншого міста - Свєта Москаленко. Її посадили біля мене і я поїхав мозками дуже сильно. :-))) Я навіть пам`ятаю, що від неї приємно пахло молоком... І великі сірі очі... І два блакитних банти в русявому волоссі... І фігурка вельми не дитяча для 12-річної дівчинки... Але вона через два роки поїхала, а з НДР приїхала з батьками(її батько там працював пекарем у ВЧ) Наташа Лєбєдєва. Ця дівчина в 14 років виглядала, як повноцінна та дуже приваблива жінка. На неї задивлялись геть усі хлопці і вона сходу почала зустрічатись з парубком, що тільки прийшов з армії. Про Наташу в туалеті хлопці казали багато брудного, а я слухав в усі вуха... :-)))

Шкільне кохання - то таки річ сильна. На все життя в душі щось залишається...

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +92
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +136
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +136
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
29.08.2010 © Віта Демянюк
18.09.2013 © Тетяна Ільніцька
20.01.2011 © Михайло Трайста
01.04.2012 © Каранда Галина
27.11.2014 © Серго Сокольник
09.12.2010 © Тундра
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2017
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди