Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
20.08.2017 17:42Мініатюра
 
21000
Без обмежень
© Ірина Мельничин

М’яка мерехтливість

маніфест для власного заспокоєння

Ірина Мельничин
Опубліковано 20.08.2017 / 43135

Ти оточена тисячами благань, ти залишаєшся до них байдужою.

Певність в собі виявилась більшою, ніж ти здогадувалась. Навпроти тьмяна шорстка стіна, ти відчуваєш всю її міць й те, що ти опинилась у випадковому небажаному конфлікті. Ах, нестерпно банальний і зовсім не продуманий, уява могла би вбивати тебе куди цікавіше. Позаду безліч липких напівпрозорих речей – простір часом здобуває собі неочікувану матеріальність. Точка зору слизька і фальшива, усе стороннє, знову хочеться критикувати себе.

Ти розумієш, що зобов’язана вивчати небажане й дратівливе(до цього завше чомусь виявляєш особливу старанність). Візерунки на стінах вельми чіткі лише спершу, лише перед тобою: бляклість продовження(се так схоже на старі неякісні фотографії) змушує тебе тихо і розчаровано-усміхнено помирати, справді, ти чекала цього з самого початку, навіть насичена п’янка темрява піддається часу. Ти перестаєш звеличувати колишні переконання? Прив’язаність часто стає обридливою. Можна забути про суспільство й політику, але не про себе(ти повинна існувати, увесь цей туман – всього лиш сторонній вплив).

Ти бачиш ці жалюгідні зажурені тріщини, що вони мають разом творити? Чудна нестабільна клітина, її нічого не здержує, де її мембрана, цитоплазма липко стікає вниз, се твоя голова, ти переконана. У неї немає ядра? Ні, ось, воно вельми тьмяне і страшенно спершу приховане, ти без сумнівів мовиш, що бачиш тут лише щільну однотонну байдужість, червоне, червоне озеро, темно-зелені плями в воді, так мерехтливо, так возвишено-відсторонено. Чому трагізм навідується до всіх поверхнево?

Раптовий зсув аж ніяк не дивує, зовнішнє ти розумієш набагато гірше. Немає нічого поганого в тому, щоб не реагувати на скрегіт десь угорі. Реальність м’яка, вона готова щомиті себе видозмінювати, ти відчуваєш цей рух на своїх теплих повіках.

Вуха вільні, це так легко і так небезпечно, очі притиснуті коричневою темрявою(ти не розумієш, звідки береться цей шорсткий мокрий камінь, зіниці вливаються у загальну тремтливість), ти готова, готова, готова почати фрагментарну подорож всередину себе(або ж назовні – у підсвідомість), біль в голові – жалюгідна неважлива перешкода, ігнорувати зеленувату жовтавість не так уже й важко.

Дерева зі склом на листі завжди обіцяють хоча б якесь задоволення.

Комахи над озером ще досі тобі заважають, та це звична постійна деталь, вони майже повністю зливаються з навколишньою нестабільністю.

(не піддатися, не піддатися їм, ти не хочеш перевіряти власну класифікацію на практиці)

Десь у траві колюче тріщить міль, тільки не зараз, це так недоречно, ти не хочеш повертатися до тріщин на сірій стіні.

Відчуття цілковитої свободи, слизько, ти завледве можеш його утримати. Твої очі торкаються м’якості темно-червоного, вони самі стали ним, хоча бачиш ти зовсім інше.

Гостре світло, білі плями, дерев’яні стіни і стеля, мед в голові.

Підлога нестерпно затишна, та ти помічаєш за собою надто багато фальшивості, це зовсім не твоє. Вдивляєшся у п’янкі дошки, шукаючи за що б ухопитись.

Як ти не здогадалась одразу! Ти справжнісінька зрадниця, колишнє натхнення – єдиний твій вірний приятель.

Альтернатива неочікувана, як і ти, часом все ж можна сподіватися на її співчутливість.

Усе тремтить і зсувається, як же ти обожнюєш цю чіткість рухливих контурів. Стеля тобі до вподоби найбільше з того, що є навколо, чи можеш ти…

Ти перевертаєш усе остаточно(всередині тебе усміхнений спокій).

Підлога – стіна ліворуч, стеля – опора збоку, нарешті люстра просто біля твоїх рук.

Нестабільне озеро знову мерехтить всередині тебе.

І знаєш, це не так вже й погано.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
30.07.2017 Проза / Новела
Непомітне лицемірство
26.09.2017 Поезії / Верлібр
Gray returns
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
23.11.2017 © Гаврищук Галина / Роман
Атланти (20.)
23.11.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Цивілізація і ми
21.11.2017 © Володимир Ринденко / Оповідання
Про Новий рік
21.11.2017 © Володимир Ринденко / Оповідання
Заначка, або Миколина пригода
21.11.2017 © Володимир Ринденко / Бувальщина
Жартівники
Мініатюра
21.08.2017 © Дарія Китайгородська
Вертикаль
20.08.2017
М’яка мерехтливість
13.08.2017 © Дарія Китайгородська
Я – легенда!
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.67 (МАКС. 5) Голосів: 3 (2+1+0+0+0)
Переглядів: 26  Коментарів: 2
Тематика: Проза, Мініатюра
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 21.08.2017 23:03  © ... для Тетяна Ільніцька 

Дякую за увагу до твору!
Ну, по відчуттях щось схоже. Коли дійсно не можеш заснути. В переносному значенні. Бо тебе хвилює, те,що відбулось за день і майбутні подорожі в сні(вони ж - твоя підсвідомість)
Насправді,саме таку картину я й приблизно не уявляла, але сенс схожий) 

 21.08.2017 09:30  Тетяна Ільніцька для © ... 

Підназва Твого твору, Іринко, сподобалася значно більше за першу (основну). А останнє речення - ще більше за обидві назви)))
Напевно, такі думки і настрої бувають, коли довго не можеш заснути. Крутишся, думаєш, виглядаєш у віконечко, вдивляєшся в стіну навпроти... Гарно передала такий чи подібний до такого стан. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +92
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +136
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +135
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
29.08.2010 © Віта Демянюк
13.09.2015 © Ірина Мельничин
26.03.2012 © Піщук Катерина
19.11.2014 © Тетяна Ільніцька
28.11.2015 © Ольга Моцебекер
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2017
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди