26.09.2017 22:31
Без обмежень
58 views
Rating 5 | 2 users
 © Ірина Мельничин

Gray returns


стіни

стіни

стіни

ви не зможете приховати від мене форму

істеричного вакуума

кожного разу коли я мучуся від безсоння я

виявляю стан своєї найбільшої активності

позбавлення від ілюзій ніколи не досягає

блискучої остаточності

навіщо навіщо мені видавалось я можу

контролювати перепади самооцінки

усміхнені подорожі у давно забуте

нервово усміхнені

я намагалась усе це ігнорувати

де моя хвалена поетичність де моя здатність до

миттєвого відсторонення

терпіти не можу чіткої достовірності

урбаністичних пейзажів

ах улюблена біла шорстка шухляда обожнюю

споглядати її здалека

одного разу я надто піддалася власним

пацифістським проповідям

дверці приховували незліченну кількість

брудних мерехтливих апельсинів

і кожного разу

кожного разу коли в моє серце вростають твої

легковажні шрами

я для тебе - ця фальшива шухляда

як хороше що ти не виявляєш необдуманого

ентузіазму

моя параноя в твоєму сприйнятті - символ

дурних підліткових комплексів

як би уперто я не показувала свою насичену

тьмяність

знаєш темрява дійсно дарує в`язкі

тремтливості

прошу не кажи що це всього лиш моя

прогресуюча міопія

Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Верлібр

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Занурення / Новела | Ірина Мельничин». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «М’яка мерехтливість (маніфест для власного заспокоєння) / Мініатюра | Ірина Мельничин». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Ірина Мельничин.

Довго не могла розібратися з формою написання, досі не знаю, чи так годиться записувати щось подібне. І це мій перший верлібр, от, тому він більше схожий на ту ж прозу, тільки стовпчиком пхп


Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 30.09.2017 21:02  © ... => Тетяна Ільніцька 

Оу, ви не розумієте. Я маю на увазі те, що не маю в цьому досвіду, вірші я писала давно, й вони були більш класичні. Я хочу спробувати себе саме в верлібрах, бо вони мені дуже подобаються в інших авторів. Це не те саме, якби я спробувала себе в чомусь сюжетному, бо тоді б я відчувала страшенну фальшивість й незручність
А так - це те саме вираження, тільки інша форма 

 29.09.2017 08:09  Тетяна Ільніцька => © 

Тоді не пиши, Іринко. Нема нічого гіршого у світі, ніж віршувати з примусу, нехай і власного. Це найгірше збочення з можливих((( Ти вже доросла і маєш відчувати внутрішнього цензора, який не дасть фальшивити. Бо мистецтво і фальш - речі несумісні... 

 27.09.2017 20:13  © ... => Тетяна Ільніцька 

Дякую за коментар!)
Та я знаю про це). Просто сказала, що якби будь-який мій твір записати в стовпчик, вийшло би те саме, якось мало поетичності
Можливо, таки писатиму, не знаю,все ж, вірші - не зовсім моє 

 27.09.2017 09:01  Тетяна Ільніцька => © 

Іринко, написала верлібр. Дивися, білий вірш - це неримований твір, який в усьому іншому подібний, до римованого (нема рими, але є ритм, тобто однакова кількість складів). Поезія в прозі - це невеличкий твір, який не записується стовпчиком (це якщо говорити про формальні показники). Тож у Тебе таки верлібр. Пиши ще)) 

Публікації автора Ірина Мельничин

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо