19.10.2017 11:00
18+
146
    
  4 | 4  
 © Ірин Ка

Занурення...

Занурення...

Занурення...

Так вабить глибина, 

безмежна і могутня

ця стихія.

Тут не самотня, 

але все ж одна.

Магічний простір, 

збій, життєва аритмія.


Занурення...

У цю п`янку блакить

його очей...

Тону пірнаючи, 

щось тисне на легені.

Міняю вічність

на кохання мить.

В долонях ніжність, 

відчуття шалені.


Занурення...

Від небезпеки крок.

Пусти... Я повернусь, 

Мій Океане.

Зроблю повітря

хоч один ковток.

Любов без волі, 

як життя без кисню...

тане...



Київ, 19.06.2017

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 20.10.2017 09:11  Артюх Леся Вікторівна => © 

Плюсую в улюблене, дякую!

 20.10.2017 08:14  Тетяна Белімова => © 

Іринко, отримала справжнє задоволення від Вашого вірша! Про кохання краще і не скажеш))))))

 20.10.2017 02:31  Антоніна Кравцова => © 

Дуже!??

 19.10.2017 21:10  Віталій Перетятько => © 

"Занурення...
Від небезпеки крок.
Пусти... Я повернусь,
Мій Океане.
Зроблю повітря
хоч один ковток.
Любов без волі,
як життя без кисню...
тане..." - Ого!!!!!!! Давно ніхто так не вражав. Браво!!!

 19.10.2017 14:57  Панін Олександр Миколайович... => © 

Любов
Без волі, самозречена
Не щезає, міцніє, робить цілковито залежним
Може не звільнити навіть у потойбічному житті...
Добровільне рабство
П. С. Чудова поезія