06.11.2017 20:16
Без обмежень
73 views
Rating 5 | 1 users
 © Наталия Яценко-Мельник

Мне на сердце накинула осень вуаль безысходности

Мой делирий, мой мрак, моя боль, сновиденье без сна, 

Как же страшно ты бьёшь меня в грудь гарпуном равнодушья, 

Кто ты, Призрак ночной, кто ты, Дьявол безликий? Любовь?

Что ж я медленно гибну теперь в асфиксии удушья?


Такой длительный бред, но…в любви все рисуют цветы, -

Я рисую петлю на провислых сосновых ошмётках, 

Этот страх, этот бич, эта боль, это ты, это ты…

Как в аду…я жива и мертва! О, любимый, будь проклят!


Я хочу умереть. Я кричу и ломаю стекло, 

В окровавленных пальцах разбитые в кремний надежды, 

Что такая любовь, как сейчас? Лишь разруха и зло…

Да пусть станет земля мне безвременной тёрпкой одеждой.

здесь 06.11.2017



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Драматичний вірш

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Я ухожу / Стихотворение | Наталия Яценко-Мельник». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Згасли ватри у серці. Це осінь... / Вірш | Наталия Яценко-Мельник». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Наталия Яценко-Мельник.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 11.11.2017 10:12  © ... => Серго Сокольник 

Спасибо( Да...стихи--это слёзы души. Живу..сколько отмерено мне на небесах... 

 10.11.2017 00:59  Серго Сокольник => © 

Чувственно... Живите долго) І пишите))) 

Публікації автора Наталия Яценко-Мельник

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо