18.11.2017 01:45
для всіх
131
    
  2 | 2  
 © Панін Олександр Миколайович

Лють витонченого кохання

Лють витонченого кохання

Містична замальовка

Переповнений нічний ресторан, 

Неначе Долі Ятаган...

 

Вільний

Лише столик у кутку, 

У затишному

Закутку.

 

Завжди палають

Свічки, 

Зігрівають

Поверхню

У ресторані

На “стріт” якийсь, 

Чи “авеню”...

 

Ті, що його замовили, 

З`являються не часто.

Ось вони -

Чотири Красуні.

Створіння не цього світу, 

Нікому, ніколи

Не складають звіту.

 

Мовчки сідають, 

Замовляють лише

Брунатне вино, 

Не торкаються якого, 

Бояться присмаку їдкого?

 

З кавалерів

Не наближається

Жоден...

Серед гомону, 

Музики

В`ються

Ледь вловимі думки...

 

“Сьогодні —

лови, 

Де здобич, дівчата?

Де чорні вуса і чорні

брови?”

 

“Ось, здається, 

Цей офіцер, 

молодесенький, 

Він мій, 

любесенький!”

 

Поглинула Красуня душу молоду, 

А згодом знайшлася здобич

Для усіх -

І для порядних, і для безпутних.

 

Жінки зникають, 

Вільно пливуть у тисняві, 

Розчиняються

У нічній темряві...

 

Вони набули неймовірної

Краси.

Щоки бліді

Вкрив рум`янець

Густий.

 

Невідомо коли Мисливиці

З`являться знову

Спокушати долю бубнову.

 

Красені

Швидко постарішають

І через кілька днів

Зруйнуються вщент

(Такий у злочинного

Кохання

Лютий Акцент!), 

Розсиплються порохом

З останнім

Замріяним подихом.

 

Столик

Чекає у кутку, 

Проголошує німий, 

Звабливий заклик...

 

Лови

тривають...

Буяє нечистого Кохання

Лють.

 

 

 

 

 

 

 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 19.11.2017 23:44  Олена Коленченко => © 

У нечистого кохання завжди німе сподівання і кінцівка печальна...

 19.11.2017 10:48  Наталія Старченко => © 

Дуже гарна поезія із філософським змістом