06.12.2017 17:10
Без обмежень
74 views
Rating 5 | 3 users
 © Ірина Мельничин

Даремно все досі триває

тисячі слів

тисячі слів і моє мовчання

біг біг біг трансформується в нескінченний зсув

нещодавно побачила криваво-червону зорю в

блискучому інфантильному склі

на жаль я дивилась у вікно крихкої сірої

поліклініки

рентген вимагає оголення

я переконана у таємній змові

що ти співав мені вчора вранці?

ах я з розуміння повинна прийняти

зміну доторків усе ж контролюється саме мною

уникати чіткості уникати тривалості гнатись за

нею й боятись її

кожен рух - протест і благання

я вкотре покидаю усе я вкотре звільняю голову

біг біг біг трансформується в нескінченний зсув

в твоїх руках плавиться і звивається пістолет

ти стріляєш по фальшивих злочинцях

вигаданих тобою ж

ці розпачливі зойки - засіб що характерний для

американських стереотипних фільмів

тобі погрожує перехожий ти зляканий

однак ти не будеш покараний адже твоя зброя

більше нагадує пляшку коли

я забігаю в підвал я знову в слизькій країні

запах сирості каналізації й твого сміху

п`єдестал підземного короля стороння погорда

більша навіть за мої внутрішні сумніви

наказ показати мені дещо близьке

вмирати - бачити власні повіки

невеличка кімнатка вхід у загадкову шахту

попередження екскурсовода

я роблю крок уперед і я...

маленький слизький сліпий світ!

спину вкотре безжально ламають

блиск олії і біг біг біг що трансформується в

нескінченний зсув

Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Верлібр

Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Занурення / Новела | Ірина Мельничин». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Ірина Мельничин.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 08.12.2017 00:01  © ... => Тетяна Ільніцька 

Дякую!
Вірш дійсно повністю є відображенням мого сну(переважно поєдную елементи з різних снів і реальності)
Водночас тут усе символічно
Небанально? Здається, у мене все однотипно, і я зациклилась на одних і тих же почуттях 

 07.12.2017 09:47  Тетяна Ільніцька => © 

Іринко, як не дивно, у Твоєму вірші цілком ясний, гарно прописаний сюжет. Згідно законам сну (зауважу, що дійство своєю фантасмагорією нагадує мені сон), усе має розпливчасті контури і героїня не може до кінця зрозуміти, де вона і що з нею насправді відбувається, але вона досить чітко редукує свої відчуття. Відтак окремі уривки реальності складаються в типові для сну фрагменти: небезпека, біг, зброя, яка перетворюється на звичний об`єкт, відчуття безвиході.
Мені сподобалося. Небанально. 

 06.12.2017 22:11  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Дякую за коментар)
Пхп, це же ж не обов`язково про кохання
Я просто люблю перебільшувати й драматизувати
Усе не так просто й не вимірюється поняттями "сірий" і "чистий" 

 06.12.2017 21:27  Панін Олександр Мико... => © 

Нескінченний зсув нехай зсувається собі...
Завдання - злетіти над нескінченною сірою стрічкою,
Але тоді доведеться полишити стражденне кохання... 

Публікації автора Ірина Мельничин

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо