29.04.2011 11:37
366 views
Rating 5 | 1 users
 © Сашко Гриб

Серцями у вогонь

Ще мить і планета забуде, що ми існували,  

Ще крапля і небо над нами відкриє море.  

У хмари вгризаються сірі примари-причали,  

Розпеченим снігом на щастя лягає горе.  


Запиленим нотам мелодій ніхто не напише,  

Запаленим іскрам очей тільки мить горіти,  

Чумацьким шляхом підіймаючись вище і вище,  

Де зорі холодні так прагнули нас зігріти.  


Ми станемо завтра одними з мільйонів молекул,  

Що простір заповнюють втомленими тілами.  

Допоки не вибухне зірка нова десь далеко  

І ми у вогонь її кинемося серцями. 

Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Вірш, Про час, Про любов, Про життя і смерть

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Вірш - Стосовно причин». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Вірш - Мене розриває небо...». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Сашко Гриб.


Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 21.01.2012 22:27  Каранда Галина => © 

дуже гарно... 

 29.04.2011 12:20  Наталка Янушевич 

Оксюморон і катахреза, як завжди, доречні.

Публікації автора Сашко Гриб

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо