22.12.2017 20:18
Без обмежень
109 views
Rating 5 | 3 users
 © Костенюк

У батька взимку

поемка

Щось відбувалося зі мною:

якщо задумаюсь порою, 

то незнайомі та різкі

з`являлись в голові думки.


Хотілося щось десь зламати, 

чи порадіти, що вже хати

в сусіда звечора нема, 

а почалася вже зима.


Але стоїть сусідська хата…

Он він, здоровий та багатий

опецьок, відкидає сніг

ще й посміхається мені.


Піду до церкви помолюся, 

бо сам собі чужим здаюся, 

а то боюся, сам не свій –

ще викине щось «цей чужий»…


Зима в селі – красиве дійство:

упало з неба чародійство

і білий килим за селом

і скоро «ніч перед Різдвом».


Чи непомітно Куць вселився

і треба звати екзорциста, 

але найкращий екзорцист

для мене – поле й взимку ліс.


Згадав як вчора до світання

поперся сам на полювання

на холод з хати і тепла…

Ще та історія була.



***


Завиває в полі вітер, 

тільки з ніг ще не збива.

На північному пів світі

починається зима.

Вже давно покінчив з листям листопад

і трави гірчить зів’ялий аромат.


Ще не в’ється сніг на вітрі

та дзвенить уже земля.

На морозному повітрі

мерзне грудкою рілля.

За болотом в далині темніє ліс

в білих розчерках оголених беріз.


Перейду через болотце –

та стежини не знайти:

вкрилось хвильками віконце

незамерзлої води.

Обійду по краю, де верби гілки:

там безпечніше і вітер не такий.


Полювання це не жарти

та сміється з мене звір, 

бо погода усі карти

сплутала наперекір:

лиса, зайця – не знайду без снігу слід, 

задощило – все в житті не так, як слід…


Примощуся під скирто́ю, 

закопаюся в кубло.

І думки візьму з собою, 

щоб cамотньо не було.

Вип’ю чарку, сало хлібом закушу, 

духів снігу на вечірку запрошу.


Цілий день чекав на мить цю –

ось нарешті вже сніжить.

Заряджу свою рушницю:

якщо доля пробіжить –

вцілю в неї, є таке передчуття…

Над трофеєм поміркую про життя.


***


Але сьогодні, подивився –

усе, як в Пушкіна: іскриться

під сонцем сріблом перший сніг, 

що вже набився за поріг.


Можливо, завірюха злилась, 

над хатою імла носилась –

не знаю – промайнуло повз, 

як з полювання ледь приповз.


Тож треба братись до лопати, 

з подвір`я сніг поприбирати, 

втоптати стежку так як слід –

нехай не либиться сусід.


І батькові якась підмога, 

як танутиме, вся волога

тектиме в льох і за сарай

– «Начаклував, тож прибирай» –


це – батько. Ніде правди діти, 

далеко важко вже ходити, 

а в ліс чи в поле чаклувать –

це вам не ліки торгувать.


Меліса, терен, материнка, 

настій горіха, чай барвінка –

рослини в нашій стороні

у нього – ліки помічні.


І йдуть до нього звідусюди

знайомі й незнайомі люди

поміг – хто й зовсім без надій,  

і цим пишається старий.


…При ділі батько, слава Богу, 

а на світанку вже в дорогу.

І «цей чужий» кудись пропав

і в Луцьку маю повно справ…

Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Байка, Для дорослих, Про батьків

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Замальовки (3 циклу) / Вірш | Костенюк». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Грудневі сни (терцети) / Пісня | Костенюк». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Костенюк.


Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Костенюк

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо