Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
16.01.2018 13:58Мініатюра
 
Рейтинг: 5 | 1 гол.
Без обмежень
© Маріанна

Весна

Маріанна
Опубліковано 16.01.2018 / 44690

Весна. Ніби ніколи й не було зимового сну. Ніби не прийде знову. А може й справді? Так хочеться пити кожну хвилину цвітіння і кожен промінь сонця. І справді мало? Тільки не зараз. Весна все виправдовує. Весна дарує щедро.

Маленькі білі квіточки хилять голівки до зелені трави, що тільки з’явилася. Початок надихає і обіцяє. Такий пишний і соковитий, такий свіжий і невинний. Початок. Для мене?

Моя весна. Найкраща, найяскравіша. Занадто голосна. Хіба? Чому ж поруч немає нікого? Де люди? Куди поділися? Тільки птахи довкола сповнюють простір співом і радістю. Щоб приховати чого бракує? Щоб не помітила, що не чути слів? Тільки мелодія щебету і плюскіт води.

Але де ж та водойма? Де та спокусливо чиста вода, коли так мучить спрага? Не видно. Але ж чути? Чи то всі оті барви засліпили? Але ж немає темряви? Тільки сліпуче різнобарвне світло без меж. Можна тільки вгадати напрямок, обернутися, пошукати.

Але чомусь ця проста дія виявляється недоступною. Звідки заціпеніння в час пробудження? Моя весна стає чужою? Але чому? І для кого?

Та поки тільки легка хмарка набігла на небо. Поки ще можна вповні поглинути навколишню красу. Зараз вона вся моя і ніхто не зможе відібрати мить насолоди.

Скільки квітів наді мною! Яке блакитне небо! Я не зможу охопити все, але очі мої відкриті, а голова піднята вгору. І все ж руки не дотягнуться до квітучих гілок, очі сліпить яскраве сонце, а шию звело.

І все ж я відчуваю що жива. Це особливе відчуття, таке гостре, що витискає сльози. Радості? Болю? Не можу згадати. Щось пробивається у мій простір підземним джерелом так тихо і обережно. Хочеться відігнати, але те, що наближається неминуче, воно вже майже тут.

Я ж чую шепіт листя і голоси струмків. Птахи вже стомилися від щебету, чи то мої вуха переповнилися звуками. Так спокійно і радісно. Вже не болюче яскраво, а все ж безмежно ніжно.

Я лягаю на траву і вона приймає у свій килим і огортає ніжними дотиками. На небі білі хмарки ледь розчиняють безмежну блакить. Це схоже на сон.

А може й справді сон? Не відчуваю власних кінцівок. Мої руки можу тільки побачити. Що ж це? І де я взагалі? Досі це було не важливо, але тепер вже не можливо викинути з голови.

Чарівне видіння починає розчинятися. Білі квіти осипаються з дерев зовсім як…

Сніг!? Чому так холодно? Пелюстки засипають мене, от-от сховають під своєю вагою. Їх так багато. Чому так швидко? Я не хочу!

Біль у всьому тілі. Хтось трясе мене і плескає по щоках. Щоки чомусь горять вогнем.

Хто це? Що? навіщо? Хай іде геть! Не хочу!

Сад чорніє і темніє. Його скоро зовсім не буде видно. А я? також зникну? Чи ні? І чого хотіла б дужче?

Мене підхоплює вихор і несе кудись як листочок, що необачно полишив свою гілку. Я не хочу! Я не можу це зупинити!

Але мене ніхто не чує.

17.01.2018 Поезії / Верлібр
Згасла зоря / Верлібр | Маріанна
Попередня публікація: 08.01.2018 Проза / Мініатюра
Під куполом / Мініатюра | Маріанна
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
21.05.2018 © Анатолій Валевський / Роман
Нічний гість (Глава 17)
21.05.2018 © Світлана Нестерівська / Мініатюра
Щастя?!
20.05.2018 © Анатолій Валевський / Гумореска
Небувальщини
20.05.2018 © Анатолій Валевський / Роман
Нічний гість (Глава 16)
19.05.2018 © Анатолій Валевський / Роман
Нічний гість (Глава 15)
Мініатюра
18.01.2018 © Дарія Китайгородська
Як побігати в Дубаї
16.01.2018
Весна
13.01.2018 © Дарія Китайгородська
Мандрівочка пахне...
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1
Переглядів: 48  Коментарів: 2
Тематика: Проза, Мініатюра
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 16.01.2018 18:42  © ... для Лана 

Щиро дякую! 

 16.01.2018 18:34  Лана для © ... 

чудово! завжди зачитуюсь! 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
03.05.2018 © роман-мтт
Український кібер-панк +18
27.03.2018 © Ковальчук Богдан Олександрович
Русско-тєрнопольський Київ +30
21.03.2018 © роман-мтт
Книжкова полиця: Світи і лабіринти +25
21.03.2018 © роман-мтт
З Днем поезії +21
ВИБІР ЧИТАЧІВ
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
18.09.2013 © Тетяна Ільніцька
12.04.2011 © Закохана
20.01.2011 © Михайло Трайста
29.08.2010 © Віта Демянюк
26.02.2018 © Ольга Моцебекер
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди