02.03.2018 23:43
лише 18+
145
    
  2 | 2  
 © Серго Сокольник

Квінтесенція смутку

Квінтесенція смутку

Ось і все відбулось.

Так кохання зникає завжди, 

Мов у воду шубовсть-

Тільки кола пішли по воді.


Оболонка- не суть.

Ніби піна на каві лате.

І лелеки несуть

Незачатих до раю дітей...


І тумани сумні

Слід за ними, мов дим на поля.

Дим загаслих огнів

Тих сердець, що згоріли дотла, 


Віднесе, мов Гольфстрім, 

Вкриті душі сирітським рядном...

Інверсійністю рим

Ми дописуємо все одно, 


Що не треба нести

Цвіт надії до щастя гори...

Щастя втоплене, ти

У воді не спливи догори, 


Серце втомлене, ти

У багатті розлуки згори, 

І в минуле листи

Поминальним вогнем забери.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 04.03.2018 13:54  Тетяна Чорновіл => © 

Красиво і вишукано відчувається вірш, хоч сумно неймовірно. Це й весна, мабуть, не може ніяк прийти, бо у Вашого ЛГ на душі зимові холоди)) Пора взятись за перо і написати щось весняне і квітуче! )) Жартую))

 03.03.2018 12:20  Наталія Старченко => © 

Красиво...

І все ж я вірю, що справжнє кохання не зникає, що воно - на все життя

 03.03.2018 08:25  Костенюк => © 

Трагічно і колоритно. Як замовляння.

 03.03.2018 05:34  Георгій Грищенко => © 

Чудово. Майстерно.