Рання весна
Плаче тихо красуня весна,
Краплі сліз висять на деревах,
Хмара сіра, важка, навісна
Хоче землю втопити у зливах.
Не до співу – мовчить всякий птах,
Мишка з поля у нірку втекла…
Лиш підсніжник забувся про страх
Знає певно: не буде їм зла.
І що завтра все буде не так,
Бо весна не приходить сама:
На плечі в неї сонячний знак,
Тож причини для суму нема.
