19.03.2018 16:02
Без обмежень
42 views
Rating 5 | 3 users
 © Костенюк

Безодня

Лице свое скрывает день; Поля покрыла мрачна ночь; Взошла на горы чорна тень; Лучи от нас склонились прочь; Открылась бездна звезд полна; Звездам числа нет, бездне дна. М.В. Ломоносов

Над прірвою (нічна пора, Карпати)

стояв я, вниз боявся заглядати

і думав, що безодня ця – без дна

і певно, що година не одна

мине з тієї миті, як стрибну

(з цікавості?) у темну глибину.

Чи з низу, чи в думках почувся шепіт:

– «Стрибни, покинь цю круговерть земну, 

перед майбутнім боязливий трепет, 

з близькими ворогами боротьбу.

Ти, стомлений, летітимеш розкуто…

Звільнися від тяжіння, що зігнути

тебе так прагне. Долі ворожбу

здолай і вниз останній від зірок

зроби, один в житті сміливий, крок!»

І переконаний, що так і треба, 

прощальний погляд кинув я на небо.


В ту ж мить почулись голоси дзвінкі, 

які наперебій мене гукали

і нібито від прірви відганяли, 

навипередки влазячи в думки:

– «Безоднями в нас кличуть чорні діри…

та доки ядерні клекочуть вири

в глибинах Всесвіту, палахкотять

мільярди сонць в протуберанцях рунних, 

народжуючи вас – істот розумних

у всій різноманітності життя.

Ми боремося, тож і ти борися!

Не колапсуй, а спалахом іскрися!»

Від прірви я квапливо відступився

і кума з темряви, як я мисливця, 

– «Толь-Толіч! Все налито вже!» – почув.

– «Без мене не почніть! Я вже – лечу-у-у!..»

Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Вірш, Для дорослих, Про життя

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Кіт і півень (байка Езопа) / Байка | Костенюк». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Останній сніг / Вірш | Костенюк». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Костенюк.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?


Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 24.03.2018 11:57  Тетяна Чорновіл => © 

Космічний, навіть магічний вірш з оригінальним і символічним завершенням. Дуже сподобалось! 

 21.03.2018 09:46  © ... => Тетяна Ільніцька 

Як завжди, розумно і саме про те, що, я і хотів сказати.

 21.03.2018 09:26  Тетяна Ільніцька => © 

Яке щастя, коли голос зупиняє над прірвою... І яке страшне горе, коли такого голосу нема, а чуються лише ті, котрі підштовхують до невідворотного. Важку, але дуже потрібну тему зачепили. Зробити все, щоб уберегти життя - це одне з головних завдань мистецтва. 

 20.03.2018 14:08  © ... => КАЛЛИСТРАТ 

Особисто я би, звичайно, повернувся, але він, (слухати голоси, може, лише «повернутий»), вибачте за каламбур, можливо, відійшов для розгону... Сам він відповісти, або не захоче (хто захоче?), або не може (бо вже стрибнув), гад. Я і сам не знаю)))))), та думаю, що кожен, в такій стуації, має вирішувати сам… А кум - молодець!

 20.03.2018 10:44  КАЛЛИСТРАТ => © 

Цілком згоден!

Творчество должно быть многогранным))) 

 20.03.2018 10:01  Каранда Галина => © 

Нє, ну так не чесно!)

Я так не граюся!)))

 20.03.2018 09:59  © ... 

Підступний автор залишив вирішення цього питання на розсуд читача))) Отож, у цій суперечці кожний з вас правий.

 20.03.2018 09:39  КАЛЛИСТРАТ => Каранда Галина 

Да я - ЗА! Но разве может поэт объяснить своё творение?!

Ведь ещё Кузьма Прутков говорил: " Если ты всю ночь писал, а утром ни хрена не можешь понять, что это такое, знай - к тебе приходила Муза!" 

 20.03.2018 09:34  Каранда Галина => КАЛЛИСТРАТ 

Я чекаю, що пан Костенюк скаже...) 

 20.03.2018 09:31  КАЛЛИСТРАТ => Каранда Галина 

Да я и душой и телом (и даже разумом) за кума с поляной, но куда девать этого Ницше с его ср...... бездной!
А может, мальчика-то и не было?:))) 

 20.03.2018 08:56  Каранда Галина => КАЛЛИСТРАТ 


Що це ви сьогодні зранку шовінізмом займаєтеся : "наші"/"не наші". Всі наші, доки не мають наміру нас до прірви штовхати.

Вірш про що: прірва гукає нас до себе, зорі - до себе, але все - ніщо проти кума з поляною! :) і це правильно!

 20.03.2018 08:47  КАЛЛИСТРАТ => Каранда Галина 

Ага. Кто же это будет "падать" при накрытой-то поляне? Не встречал я таких людей, может мало жил?))) Точно не наши люди))) 

 20.03.2018 08:40  Каранда Галина => КАЛЛИСТРАТ 

))) мо` впав?))
Питаємо у автора!) 

 20.03.2018 08:35  КАЛЛИСТРАТ => Каранда Галина 

Я сначала тоже так подумал, пани Галина, потому как имею здоровый взгляд на жизнь, но вот это - " Я вже – лечу-у-у!.." подвигает к мысли, что - "у-у-у", это, вроде как и на эхо похоже, ну, а эхо откуда может доноситься? То-то и оно))) Ночь не спал, всё думал, что полезней : водка или Ницше?))) 

 20.03.2018 08:26  Каранда Галина => КАЛЛИСТРАТ 

Тю, а я так зрозуміла, що слово "лечу" стосується якраз закуски, а не прірви.



Від прірви я квапливо відступився 

 20.03.2018 08:11  КАЛЛИСТРАТ => © 

Мне очень понравился ваш стих!)))

Всем литераторам известно, что поэт от мастера слова отличается неоднозначностью своих творений, так и здесь, лично я понимаю, что Толь Толич, всё таки вроде как предпочёл ницшеанскую бездну хорошей выпивке с закуской и, делаю вывод, что это был не "наш" человек, а какой-то бездуховный европеец, поелику НАШ человек сначала бы всё выпил и хорошо закусил, а уж потом бы ещё подумал прыгать ему куда либо или просто отдохнуть лёжа на бочке:))))) 

 19.03.2018 20:24  © ... => Наталія Старченко 

Дякую. Радий, що вподобали))) 

 19.03.2018 16:12  Наталія Старченко => © 

Дуже гарний життєствердний твір) 

Публікації автора Костенюк

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо