На грані живого і мертвого
глава 5 том 7проведення наукового експеримента
Осінь, забравши в літа свої права виконувала свої професійні обов’язки. Утеплила землю витканим із листя жовтим килимом, вийнявши з неї і прибравши з її поверхні все корисне для людини, яке визивало в неї приємні думки.
Микола Антонович, прийшовши на роботу згадав про свій кавун та диню, що приніс в лабораторію і він, і вона, притулившись, лежать там ще й досі живими – не зарізані і, усміхаючись, підійшов до Олександра.
– Олександр, не забудь при закінченні експеримента натякнути про кавун та диню. А то своєчасно не скуштуємо, що нам подарувала щедра осінь.
– На цей раз посмакуємо, – пообіцяв Олександр Андрійович. – Не забуду.
В лабораторію, постукавши зайшов Морененко Григорій Никифорович – феномен-пророк. Микола Антонович та Олександр Андрійович повставали і підійшли до нього.
– Доброго Вам дня шановні, Микола Антонович та Олександр Андрійович. Я приїхав на експеримент, – сказав він, тиснучи руку Миколі Антоновичу та Олександру Андрійовичу.
– Ми Вам, Григорій Никифорович, дуже вдячні за Вашу згоду прийняти участь в експерименті, – сказав Микола Антонович. – Зараз ми підемо в ту кімнату де Ви вже були і Ви там відпочинете, а після обіду прийдете.
– Добре, а то я прямо з електрички і в школу не заходив, – повідомив Григорій Никифорович.
Поселившись, Григорій Никифорович пішов у школу і зайшов до Василини Григорівни, яка збиралася на урок історії і вона впала в його обійми зі смачним поцілунком.
– Чого ж ти, Гриша, мені не зателефонував, що ти вже приїхав, я б тебе зустріла ще до урока. А зараз я пішла на урок.
– Це ж мій, Василинка, сюрприз, – відповів і палко поцілував. – Я вже був у лабораторії. Мене поселили, а після обіду я іду на проведення експеримента, – повідомив Григорій Никифорович.
– Ми, Гриша, поспілкуємося після проведення експеримента чекай мене у кімнаті, – сказала Василина Григорівна, довівши його до будинка.
Григорій Никифорович, пообідавши в заводській їдальні пішов у лабораторію.
Микола Антонович та Олександр Андрійович, чекаючи з нетерпінням, Григорія Никифоровича ще раз перевірили налаштоване устаткування і вже були готові проводити експеримент.
– Зараз, Григорій Никифорович, коли одінете на голову кремнієвий шоломофон, який ув’язаний з електронно-комп’ютерним устаткуванням ми будемо проводити експеримент у три етапи і в п’яти напрямках. Оце наше електронно-комп’ютерне устаткування, з яким пов’язані всі прилади задіяні в цьому експерименті, – сказав Микола Антонович. – В першім етапі будемо визначати рухливість атомів у резервній частині вашого мозка. Знаючи, що позитивні емоції створюють почуття радості, які збільшують швидкість рухливості атомів, а негативні емоції пригнічують почуття, які зменшують швидкість рухливості атомів. Атоми, що із більшою швидкістю – це будуть атоми добра, а атоми з меншою швидкістю – це будуть атоми зла. Та ще в резервній частині мозка визначимо рухливість атомів при нормальному стані людини – без негативних і позитивних емоцій.
В другому етапі Тазиметром Едісона в окресленій резервній частині мозка ми будемо визначати розміри діаметра атомів.
В третьому етапі ми будемо Тазиметром Едісона в окресленій резервній частині мозка розпізнавати атоми зла і добра з виводом їх на табло комп’ютера.
В першому напрямку по спеціальній автоматизованій комп’ютерній програмі електронним ультразвуковим датчиком окреслимо в мозку границі вашої резервної частини мозка.
В другому напрямку Тазиметром Едісона будемо розпізнавати атоми зла і добра в окресленій резервній частині мозка.
В третьому напрямку спеціалізованим електронним фото-мікроскопом будемо сприймати атоми зла і добра розпізнані Тазиметром Едісона в окресленій резервній частині мозка.
В четвертому напрямку Функціональним магнітно-резонансним томографом зчитаємо атоми зла і добра розпізнані Тазиметром Едісона в окресленій резервній частині мозка.
В п’ятому напрямку Фотоелектронна відеокамера виведе на табло комп’ютера атоми зла і добра зчитані функціональним магнітно-резонансним томографом.
Ви повинні спостерігати за таблом комп’ютера і будете бачити та табло комп’ютера всі дії електронно-комп’ютерного устаткування. На табло комп’ютера по спеціальній комп’ютерній програмі в процесі проведення експеримента будуть появлятися такі файли: «чекаю на ваші емоції від зла»; «чекаю на ваші емоції від добра»; «це були атоми добра»; «це атоми зла». «експеримент закінчено»;
Спочатку на табло компютера будуть появлятися всі атоми, які існують у молекулах резервної частини вашого головного мозка. Ці атоми будуть виводитися на табло комп’ютера в таблицю і розміщатися в ній по розміру діаметра в наростаючому порядку з низу табло комп’ютера. І як тільки всі атоми будуть розпізнані Тазиметром Едісона і виведені Фотоелектронною відеокамерою на табло комп’ютера тоді Ви, Григорій Никифорович, на табло комп’ютера побачите файл з таким змістом: «рухливість атомів при нормальному стані людини – без негативних і позитивних емоцій». Це значить Ви, Григорій Никифорович, повинні лежати спокійно і ні про що не задумуватися. Потім появиться файл: «чекаю на ваші емоції від добра». Це значить, що Ви, Григорій Никифорович, повинні згадати щось тільки приємне для Вас. А коли на табло комп’ютера з’явиться файл з таким змістом: «чекаю на ваші емоції від зла» тоді Ви повинні згадати щось тільки неприємне для Вас. Прикладом неприємного це може бути згадка коли Вам хтось, як кажуть, дуже насолив. Прикладом приємного для Вас може бути згадка про щось у спілкуванні з Василиною Григорівною, – так закінчив пояснення Микола Антонович. – А тепер, Григорій Никифорович, одівайте наголову оцей кремнієвий шоломофон і пильно спостерігайте за таблом комп’ютера де побачите всі дії електронно-комп’ютерного устаткування. А ти, Олександр Андрійович, включай електронно-комп’ютерне устаткування.
На табло комп’ютера появилась порівняльна таблиця і потім через деякі інтервали стали з’являтися в ній атоми і коли на табло комп’ютера з’явилися всі атоми появився файл зі змістом: «рухливість атомів при нормальному стані людини – без негативних і позитивних емоцій». Григорій Никифорович, розслабившись лежав і ні про що не думав. Через деякий час на табло комп’ютера появився файл з таким змістом: «це були атоми із нормальною швидкістю рухливості». А потім появився файл: «чекаю на ваші емоції від добра». Григорій Никифорович став згадувати перше спілкуванням при знайомство з Василиною Григорівною. Через деякий час на табло комп’ютера появився файл з таким змістом: «це були атоми добра». А потім появився файл зі змістом: «чекаю на ваші емоції від зла». Григорій Никифорович став згадувати коли в його автомашину врізався водій, який уперше сів за кермо свого авто. Через деякий час на табло комп’ютера появився файл з таким змістом: «це були атоми зла». Й зразу ж появився на табло комп’ютера появився файл з таким змістом: «експеримент закінчено»
– От і все, Григорій Никифорович, ми завдяки Вам визначили атоми зла і добра, а тепер вже можна і думати і про лікування від зла, – радісно сказав Микола Антонович.
– Григорій Никифорович, а як Ви дивитесь на те, що я Вас знову хочу запросити на проведення нового експеримента по лікуванню від зла репараційними атоми в резервній частині мозка людини? – запитав Микола Антонович.
– Я від вас, Микола Антонович, дуже задоволено сприймаю таке запрошення і по зову обов’язково приїду, – відповів Григорій Никифорович.
– Дуже добре, що Ви, Григорій Никифорович, дали нам свою згоду –
сказав Микола Антонович. – І коли ми будемо готові до проведення цього експеримента я Вас повідомлю, – додав він.
І вони тепло по чоловічому обнялися і потиснули друг другу руку.
– А тепер ми з вами покуштуємо з мого баштана кавун та диню. Ти, Олександр Андрійович, заріж їх, – попросив Микола Антонович.
Вони поїли кавун та диню і тепло попрощалися, тиснучи друг другу руку.
Григорій Никифорович зайшов у цвіточний кіоск і, купивши букет квітів пішов у кімнату, і став чекати Василину Григорівну.
– Нарешті ми одні та з нами довгоочікуваний інтим, – промовив Григорій Никифорович, вручивши їй букет і взявши Василину Григорівну в теплі обійми, став її безтямно цілувати.
Націлувавшись, вони сіли за стіл і, тримаючи один одного за руки дивилися в очі, пірнаючи в чари свого почуття.
– Я зараз зателефоную своєму любимому і скажу, що я ночувати дома не буду, а ночуватиму у заводській кімнаті з тобою, Гриша.
Я ж тобі ще той раз, коли ти приїздив на експеримент, казала що такий образ життя не тільки у нас із Сергієм Никифоровичем, а і в Миколи Антоновича і його дружини Надії Петрівни та в Олександра Андрійовича і його дружини Сніжани Вікторівни. У них теж, як і в тебе, резервна частина мозку задіяна свідомістю. Ми часто збираємося і дискутуємо про таку любов і кохання, які визначаються одним словом – спілкування. А на планеті Нібіру і на планеті «SS-344» така любов ведеться з незапам’ятних часів і є їхньою етично моральною потребою. Вони кажуть, що така любов – це їхнє спілкування і коли приходить нова любов вони не говорять, що вони любляться, а говорять, що вони спілкуються і, що така любов – це еліксир їхнього здоров’я. І коли до когось приходить нова любов, то він зразу ж освідчується, – він каже я тебе люблю і якщо ти мене любиш – будемо спілкуватися. У них, в їхній теж українській мові в толковому словнику навіть не існує слово «ревність» і вони не знають, що це таке. У них навіть існує міжпланетна любов. У Миколи Антоновича і в Наташі із планети «SS-344» була і є справжня любов тільки вона штучна, бо вони спілкуються через комп’ютерне устаткування. – Я думаю, що любов для жителів цих планет це є генератор життєвої енергії і вона потрібна людині так як потрібні вітаміни та повітря, – сказала Василина Григорівна. А те, що стосується багатогранної любові то це залежить від флюїда розума людини. Наташа з планети «SS-344» і Юрон Борисвітович із планети «Нібіру» кажуть, що на їх планеті однолюбів немає всі по декілька разів одружуються, але ніколи не розводяться. Така колективна любов – це в них принципові традиційні звичаї соціальних устоїв. Це тільки в нас ревності та розводи, а це значить, що духовна еволюція на нашій планеті не дійшла свого апогея. А яка тоді любов у гаремах і як її розглядати та оцінювати з точки зора етики, які в цих людей моральні правила? Як ти думаєш? Як феномен, що ж ти, Гриша, скажеш? – запитала Василина Григорівна.
– Я з тобою, Василинка, погоджуюся, – сказав Григорій Никифорович, я ще тоді так як і ти сприймав своє бачення цього питання.
– Давай люба, Василинка, телефонуй своєму любому.
– Любий, Сергійко, я рада тебе повідомити, що до мене приїхав із Америки Гриша ти ж його знаєш. Я сьогодні з ним переночую у заводській кімнаті. Цілую і обіймаю. Надобраніч, – сказала Василина Григорівна, зустрівши так бажаний погляд Гриші.
Сергій Никифорович Зателефонував Сніжані Вікторівні.
– Слухаю тебе любий, Сергійко. Добре, прийду. Я повідомлю Олександра, коли він появиться дома і прийду, – погодилася Сніжана Вікторівна.
Олександр Андрійович зайшов у кімнату і в теплих обіймах поцілував Сніжану Вікторівну.
– Любий, Саша, мене запросив на ніч Сергійко, каже давно не бачилися і він уже скучив, – повідомила Сніжана Вікторівна.
– Добре. Я заперечувати не смію і дуже радий за тебе, почувши його запрошення поспілкуватися з тобою.
– Іди, моя люба Снігова королева, – радісно промовив Олександр Андрійович і провів її в коридор до ліфта.
Зайшовши в кімнату він вирішив запросити Василину Григорівну, щоб поспілкуватися з нею і зателефонував їй.
– Слухаю тебе любий, Саша, ти запрошуєш мене поспілкуватися. Я дуже рада почути твоє запрошення, але ми зараз спілкуємося з Гришею. Цілую тебе, любий, і обіймаю. На добраніч! – радісно сказала Василина Григорівна, впавши в палкі обійми з поцілунком Григорія Никифоровича.
Націлувавшись Григорій Никифорович сказав, що йому Микола Антонович запропонував ще прийняти участь у проведенні експеримента по знищенню атомів зла репараційними ферментами. Вони лежали і розповідати про те, як вони пишуть свої життєві романи.. Розповідаючи про своє життя та буття вони непомітно заснули. Проснувшись і поснідавши, Григорій Никифорович зібрав у портфель свої речі.
– Будемо спілкуватися по телефону та через Інтернет, – сказав Григорій Никифорович. – І я буду з нетерпінням чекати від тебе, Василинка, повідомлення на приїзд для прийняття участі у проведенні експеримента.
– Будемо. От тільки жаль, Гриша, що я не можу поїхати з тобою в аеропорт, бо в мене через сімнадцять хвилини починається урок історії, – пожалкувала Василина Григорівна.
– Я вже дорогу знаю, не хвилюйся, Василинко, – сказав Григорій Ни-кифорович і, обнявши, поцілував.
Василина Григорівна провела його до лави в сосновій алеї.
Вони присіли, як кажуть, на доріжку.
– Ти любий, Гриша, на доріжку послухай вірші, які написала Сніжана Вікторівна про нашу з тобою любов. І я їх переписала ось у цей блокнот, – сказала Василина Григорівна і смачно, поцілувавши Григорія Никифоровича стала читати вірші:
ЩОДЕННЕ ЧЕКАННЯ
В чеканні щодня він іде на вокзал –
Тебе проводжає своєю любов’ю,
Бо кличе твоїх же очей бірюза,
Бо сумно в уяві лиш в мріях з тобою…
…Річками з тих пір пропливали їх весни:
З перону їй вслід ще зорить семафор,
Бо ще не змінились любовні їх весла
Й незмінний в очах бірюзовий узор!
РАДІСНІ СЛЬОЗИ
Ми із першого погляду вдвох закохалися вмить,
Бо любов із свого джерела почуття нам дала,
Від якого у кожного радістю серце щемить,
І душа у мандрівки мрійливі обох повела!
Засріблилися сльози твої у криницях очей,
І, мов річка, джерельна любов витікає з душі,
Почуттями єднає серця – і в них кров’ю тече, –
Нас зріднила любов, хоч до неї були ми чужі!
ОБРАЗ ЛЮБОВІ
Тебе відчуваю, як образ любові, лиш поруч –
Завжди уявляю незмінною в будь-яку пору…
Моя любов із любов’ю твоєю злилися –
В коханні міцному, долаючи далі та висі!
Тебе я фіалкою бачу – духмяну, вродливу,
І чую тебе, як весняного дощику зливу!
Кохана, ти в світі єдина така – незрівнянна!
Ти мудра і ніжна, ти завжди співуча й весняна!
– Ці вірші дійсно про нашу любов, – сказав Григорій Никифорович і, поцілувавши, пішов по сосновій алеї до прохідної на вихід із завода. А Василина Григорівна стояла на алеї і дивилася йому вслід і кожен раз коли Григорій Никифорович оглядувався Василина Григорівна посилала йому повітряний поцілунок і махала рукою.
07.05.2017; 11:09.