21.04.2018 16:04
Без обмежень
39 views
Rating 0 | 0 users
 © Лора Вчерашнюк

Казка про Брата і Сестру, про Зміївну-Діву та велике Багатство

Дівиця- дівиця, 

В’юнка, мов ужиця, 

Косу розплітала, 

Сережки знімала -

«У воду зайду, 

З джерельця відіп’ю, 

Бажання загадаю, 

Що буде, хто знає?»

І зайшла у воду, 

Де немає броду.


І з синьої водиці, 

Джерельця-криниці

Ужицею вже виходить, 

Сережки знаходить, 

На хвостик одягає, 

Сумненько зітхає -

«Хай буде, як є, 

Бажання моє

Хай брату помагає, 

Іншого не маю!»


А в темній печері, 

Де дубові двері, 

Її братік стоїть, 

Зітхає, мовчить –

Ноша на спині –

З золотом мішки, 

Підняв і незчувся, 

Як мостом зігнувся, 

Так і вік стояти, 

Мішки ті тримати.


Печера не проста, 

В ній дивні дива

Робляться, казали, 

Діди розповідали -

Там Зміївна-Діва живе, 

Багатство пряде, 

Та сумно їй одній

В печері своїй, 

І вечором виходить, 

Парубків находить -


Їх блиском сліпить

Та стежкою манить

В підземну глибину, 

В таємну таїну, 

Де блимає, літає, 

Та розуму лишає

Тінь сяюча, манка

Чарівна та п‘янка

Від скарбів дорогих, 

Таких наче близьких.


«Що бачиш навкруги -

Багатства і скарби, 

З собою забирай, 

Ти тільки забажай!

Але отут сідай, 

Байки розповідай, 

Що довше будеш ти

Розказувать байки, 

Тим більше забереш, 

Тим більше понесеш!»


І парубки сідали, 

Байки розповідали

Та жадібно дивились, 

Зміївна як крутилась, 

Та в сяйво обгорталась, 

А потім зупинялась –

І полотно живе, 

Перлинне, золоте

Із блиску-павутиння

Лягало на каміння.


І разом розпадалось, 

Так ніби тіні грались -

І перли, як дзвіночки, 

Котились по куточках, 

Камінчики-смарагди, 

Блискучі діаманти

Сліпили гостям очі, 

Бери все, до не схочу -

Хазяйка обіцяла, 

Скарбами осліпляла.


І хочеться піти, 

Закінчити байки, 

Та парубкам замало, 

Забрати б їм чимало!

А потім набирали, 

В торби все накладали, 

Та з місця не ступити

І двері не відкрити, 

А Діва, знай, пряде -

«Яке це людство зле!


Яке всевладне злато -

От хочеться багато!»

І сумно посміхалась, 

І з іншим поверталась, 

Що в лісі заблукав, 

Що скарб Душі шукав

По відблискам глухим, 

Іскрінням водяним –

Та все то відбиття

Проміння світла дня.


Омана-блиск шепоче, 

Все котиком муркоче –

- Ось близько! – та не те, 

І хлопець далі йде

Найти те джерельце, 

Де скарб Душі живе, 

В вогняному стовпі

Всміхається тобі, 

І в грудях квітне сила, 

Така бажана, мила…


Аж ось сережки прості

На сірому хвості

В’юнкої ужиці, 

Смілої дівчиці

В печері заспівали, 

Зміївну зупиняли.

«Ти хто? Чи сестра?

Від кого прийшла?» -

Зміївна запитала, 

Роботу відклала.


«Та я сирота, 

Нікого нема, 

Прийшла подивитись, 

Уміння навчитись!

Тобі послужу, 

Наведу чистоту!» -

Ужиця їй казала, 

Сама брата шукала

Між парубками, 

Що стояли дубками -


Скарби їх пригнули, 

До долу зігнули.

Ні дихнуть, ні ступить, 

І - не відпустить…

«Ото жадібні всі?!!

Красиві ж такі!

Чому їх тримаєш, 

Чому не пускаєш, 

Чи зла ти така, 

Чи серця нема?» –


Ужиця питала, 

До Зміївни підступала.

Та Діва сміялась, 

Хвостиком милувалась -

«Я їх не тримаю, 

Самі вибирають!

Хочеш, пограй, 

Перед ними кидай

Сережки свої, 

Що дзвенять на хвості, 


Хто підійме, візьме, 

Додому піде!

Набридли вони мені, 

Натикаюсь в пітьмі, 

Але й не відпущу -

Маю волю таку, 

Хіба світ переміниться, 

Хтось веселий явиться

Й не за платню багату

Дасть мені радість-розраду. »


Сіренька ужиця, 

Смілива дівиця

Сережки знімає, 

По камінню кидає, 

Та стоять парубки, 

Не тягнуть руки, 

Не кидають мішки

Зі своєї спини -

Не багатство, скарби

Сережки прості!


І лиш один нагнувся, 

До них потягнувся, 

Очі заблищали, 

Сестрицю згадали, 

Як скарб він шукав, 

Як її залишав, 

Не слухав, заблукав, 

Очам довіряв -

Не серцю, не душі

В темній стороні.


І покотились тяжкі мішки

Із його спини.

Зміївна дивувала, 

Хлопця відпускала -

«Що ж, парубок, іди, 

Не буде біди!

Що зможеш знести, 

Те з собою бери!

Та забудеш це все, не згадаєш, 

І печеру і шлях не впізнаєш!»


І хлопець не чекав, 

З підлоги підняв

Сережки прості, 

Такі ж до душі!

Що йому злато? Душа

Серце своє віднайшла!

Та мерщій він до хати, 

Щоб сестру обійняти, 

Щоб все розповісти, 

Всі незгоди свої…


Вийшов - все забулось, 

Ніби тінь, гайнулось, 

А в хаті – нікого нема, 

Корова одна.

- Де сестра? – він питає, 

Ніхто не знає, 

Сережки в долоні дзвенять, 

Сміхом дзеленчать, 

Ніби кажуть – чекай, 

Скоро зустрічай!


Ужиця ж залишалась, 

Із братіком не прощалась, 

Ії не впізнав -

Та сережки ж узяв!

Здійснилось бажання, 

Її сподівання –

Братіка знайшла, 

Братіка спасла!

Вибрався з глибини, 

Печерної маїти!


Вподобала її Зміївна – навчала, 

Знання свої передавала, 

Як сяйво з повітря збирати, 

Як полотно золоте ткати, 

Ужиця вчилась і ткала, 

Перли чарувала, 

Та ночами плаче, 

Як ніхто не бачить, 

За братіком сумує, 

Душі рідної бракує.


«Гей, сирота, 

Знаю, хто ти така! -

Якось Зміївна сказала, 

За гостею наглядала. -

І як братіка виручала, 

І як долю розміняла, 

Бо бажання одне

Джерельце всім дає!

Та зла я не маю, 

І тебе відпускаю.


Чого знала, навчила, 

Показала, що вміла, 

Як двері минеш, 

То назад повернеш

Обличчя красиве, 

Дівоче, щасливе!

Уміння мої

Не нашкодять тобі, 

Бо в серці скарб шукаєш, 

То ж всі скарби і маєш!»


Так воно і сталось, 

Дівчиця верталась

До братіка, до дому, 

До рідного столу, 

Де він її чекав, 

Кріпко обіймав, 

Сережки свої одягнула, 

А що було, забула, 

Та гарно вишивала -

Майстринею знатною стала!


Дивовижні сорочки

Святкові хусточки

Людям дарувала, 

І тим дивувала -

Хто брав та вдягався –

В Красу обгортався

Чарівну, неземну, 

Мов джерельце, ясну, 

І люди раділи, 

Дивом молоділи!


І радісно зажили

Братік і сестра –

І сяйво світило з кожного вікна, 

І дім їх багатів, розквітався, 

Ніби в криниці чарівній скупався.

А з іншими що було?

Буцімто те джерело річкою стало, 

Землю обійняло –

Очистило всі серця –

І печера та стала пуста.

Київ 2008-2018р.р.



Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Поема, Про добро, Про щастя, Про дружбу

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Клумба с жёлтыми нарциссами / Миниатюра | Лора Вчерашнюк». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Басенки на завтрак / Басня | Лора Вчерашнюк». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Лора Вчерашнюк.


Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 22.04.2018 11:34  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Приємно! Дякую)))) 

 21.04.2018 17:06  Панін Олександр Мико... => © 

Досконалий твір 

Публікації автора Лора Вчерашнюк

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо