21.04.2018 16:02
для всіх
135
    
  3 | 3  
 © Ем Скитаній

Утихомиреність в мені...

...утихомиреність в мені -

байдужості цинічній в противагу

в гармидері пробуджень навесні

і невичерпної наснаги

роскішного цвітіння

в ясний день, 

в якому пересмішники співають

радіння свят у небо дивомрій.

і віє вітер лагідний і файний -

наповнений відлунням ностальгій, 

він невгамовний ладить вічний тень

у спогади... -

що образи примарні.

туман м"який, 

прозоролегкий спліт

обволікає образи у марні

зусилля доторкнутись давніх літ, 

де сумніви відсутні і питання.

мовчу.

я споглядаю час

весняної бурхливої наснаги.

байдужості цинічній в противагу

над обрій сходить -

наче в перший раз! -

ласкаве сонце

у весні кохання...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 26.04.2018 08:58  Тетяна Чорновіл => © 

Чудовий вірш, ніжний, з філософським присмаком. Як і сама весна.

 23.04.2018 09:10  Тетяна Белімова => © 

Весняний вірш, ніби зітканий із культури минулих епох, із того, що ми любимо)

 22.04.2018 22:19  Лора Вчерашнюк => © 

Сподобалось! А життя вічне)))) Дякую

 22.04.2018 00:37  Серго Сокольник => © 

О, атмосферно)

 21.04.2018 19:36  Каранда Галина => © 

Весна приходить завжди... незалежно від наших чвар.
Ваше завжди читаю так, наче намагаюся крізь шпарини пробілів заглянути на життя за парканом...