Сучасність...
Із рокотом гулких автомобілів,
З нещирим вигином спини,
Нових квартир, сучасних стилів,
У світ, що хоче ширини.
Ввірвуся, наче рицар щастя.
Ввійду, неначе мрець з часів,
Через роки з цеглин нещастя
Замішених із чорних днів.
І заспіваю, пісню долі,
Прорву наплавлені ліси,
Лиш дайте мені хліба й солі,
Щоб сили мав ніч розвести.
У фарбах чорно-білих, теплих,
Пишіть, кажіть, гукайте в вись,
До днів від радості нестерпних,
Котрі забудуться колись.
А барв не треба, це є лишнє,
Примари в ніч всі кольори,
Згадає ранок лиш колишнє,
Лиш білі плями в вишині.
Є біле й чорне, чорне й біле,
Розбавимо у світлі тінь,
Щоб в день затемнення прозріле
З корони в ніч внесло корінь.
І гарно заспівало небо,
І сумно грім - в хащах лісів,
Щоб за життя з’явилось кредо
І не розводили мостів.
Між чорним й білим, білим й чорним,
Сучасність вигнулась в дугу.
Веселка стала чимось добрим,
Призма ж нагадує сльозу...
