Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
14.06.2018 12:23Казка
Для дітей  Про казку  
Книгарик
Рейтинг: 5 | 4 гол.
Без обмежень
© Анатолій Валевський

Книгарик

Анатолій Валевський
Опубліковано 14.06.2018 / 46355

Одного разу на околиці міста дітлахи гралися у піжмурки. Малий Петрик хутко виліз драбиною на горище покинутого будинку і причаївся за димарем. І тут його увагу привернула велика старовинні скриня з різбленим віком.

- Оце диво! – вражено прошепотів хлопчик. – Що за скриня така? Може, тут сховані скарби піратів?!

Затамувавши подих, Петрик підійняв віко і з надією зазирнув усередину. Звичайно ж, ніяких дорогоцінностей там не виявилося. Хто ж ховає скарби, тим паче піратські, на горищі?! Кожному малюку відомо, що вони заховані у недосяжних печерах або на безлюдних островах!

Скриня була вщент набита старовинними книжками з чудовими кольоровими малюнками. Побачивши їх, Петрик відразу ж забув про гру. Він підбіг до віконця і голосно гукнув:

- Агов, ідіть-но скоріше сюди! Я тут дещо знайшов!

Невдовзі заскрипіла драбина, і з радісним гомоном на горище один за одним вивалились дітлахи. Виблискуючи зацікавленими оченятами, вони оточили скриню.

- Чиї це можуть бути книги? – запитав Андрійко.

- Мабуть, господарів цього будинку… - зробив припущення Петрик.

- Тут уже давно ніхто не мешкає, - зауважила Василинка.

- Ну то й що?

- А те, що тепер ці книжки нікому не належать! Візьмемо їх собі!

Порадившись поміж собою, дітлахи погодилися з Василинкою. Вони забрали знахідки і побігли додому, бо вже дуже їм кортіло почитати старі казки.

Коли Петрик повернувся до своєї хати, то одразу ж обгорнув свою книжку, зручно влаштувався у кріслі і почав читати. Він так захопився, що й не помітив, як запали вечірні сутінки. Матуся покликала його вечеряти, а потім вклала у ліжко.

Набігавшись за день, Петрик заснув дуже швидко. Йому марилися неймовірні казкові пригоди.


* * *


Опівночі, коли весь будинок оповила сонна тиша, шелеснули, розгортаючись, сторінки тієї книжки, яку хлопчик приніс додому, і з неї вибрався маленький чоловічок у смугастому капелюсі. Це був Книгарик.

Колись давно сатрий казкар вигадав Книгарика, і з тих пір цей казковий чоловічок оселився на сторінках книжок. Він наглядав за ними: підклеював, зшивав, розправляв загнуті сторінки. Але вже давно ніхто не заглядав до скрині, де жив Книгарик. Тому він дуже нудьгував.

Книгарик з полегшенням зітхнув:

- Ох, нарешті вже хтось розкрив мою книгу…

Він роззирнувся довкола і здивувався:

- Куди це я потрапив? Щось я цього помешкання не пам`ятаю…

Чоловічок пройшовся по столу, допитливо розглядаючи кімнату. Біля протилежної стіни у ліжку солодко сопів уві сні Петрик. КНигарик перевірив книжки хлопчика і задоволено посміхнувся:

- Це славний хлопчик! Усі книжечки у нього чисті й акуратно складені. Та й загалом у кімнаті порядок. Потрібно принести Петрикові який-небудь подарунок з Країни казок…

Раптом Книгарик почув якесь підозріле шарудіння, що долинало з темного кутка. Сховавшись за цукерницею, чоловічок почав стежити за тим, що відбувалося. Ось ворухнулася якась тінь, і в місячному сяйві з`явилася згорблена постать у довгому плащі і розлогому капелюсі. Книгарик одразу ж впізнав лиходія-чаклуна Чорнокрила. Цей лиходум завжди уночі вештається по хатах, зачакловуючи неслухняних дітей.

- Гей, Чорнокриле, не підходь до Петрика! Він добрий хлопчик! Забирайся геть звідси! – вигукнув книжковий чоловічок.

Чаклун здригнувся і рвучко обернувся. З-під насуплених бров блимнули злющі очі.

- А… це ти, - полегшенно зітхнув Чорнокрил. – Як же ти мені можеш перешкодити? У тебе навіть зброї нема.

Книгарик розгублено озирнувся. Поруч з цукерницею стояв олов`яний солдатик з шаблею. Ухопивши її, чоловічок стрибнув у крісло, а звідти – на підлогу. Чаклун зустрів його злосливою посмішкою.

- Невже ти будеш зі мною битися? – запитав Чорнокрил. Він витягнув з-під плаща чорну шаблю і почав погрозливо погойдувати нею.

Але Книгарик сміливо кинувся на Чорнокрила. Заблискотіли шаблі, посипалися іскри. Чорнокрил був майже на голову вищий від книжкового чоловічка і сильніший. Він розлючено шипів, насуваючись на Книгарика.

Становище було скрутним. Поступово чаклун загнав чоловічка у куток. Відбиваючи удари Чорнокрила, Книгарик помітив шнур, який вів до вимикача торшеру. Він підстрибнув і вчепився у нього. Вимикач клацнув, і кімнату залило яскраве світло. Тієї ж миті чаклун зіщулився і обгорнувся чорним плащем. Злодій міг робити свої брудні справи лише у темряві, а світла боявся, як вогню.

- Ну зачекай, Книгарику! – погрозливо гарикнув чаклун. – Ми з тобою ще зустрінемося!

Крутнувшись на місці, Чорнокрил перетворився на кажана і вилетів у відчинену кватирку.

Книгарик провів його поглядом, потім вимкнув світло і майже до самого ранку сидів біля Петрикового ліжка, охороняючи його сон. Лише коли десь далеко заспівав перший півень, чоловічок повернувся у книжку і тихенько стулив сторінки.

З тих пір Книгарик мешкає у кімнаті Петрика, охороняючи його вночі від злого чаклуна Чорнокрила.

14.06.2018 Поезії / Дитячий вірш
Цвіркун / Дитячий вірш | Анатолій Валевський
Попередня публікація: 14.06.2018 Проза / Оповідання
Рождественская история / Рассказ | Анатолій Валевський
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
21.06.2018 © Андрій Осацький / Казка
Підземна мандрівка
20.06.2018 © Наталія Старченко / Оповідання
Сюрприз
20.06.2018 © Андрій Осацький / Казка
Таємнича пожежа
19.06.2018 © Наталія Старченко / Оповідання
Зовсім трішечки
19.06.2018 © Панченко Вадим / Мініатюра
Фламінгові крила
Казки
26.05.2018
Личаки-мандрівники
04.06.2018
Допитливе жабеня
14.06.2018
Книгарик
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 4
Переглядів: 14  Коментарів: 4
Тематика: Проза, Казка
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 19.06.2018 08:49  © ... для Лора Вчерашнюк 

На жаль, світло у нас зникає іноді ще і по інших причинах... 

 19.06.2018 08:44  © ... для Тетяна Ільніцька 

Це так. Дякую за відгук! 

 15.06.2018 09:07  Тетяна Ільніцька для © ... 

Який Петрик молодець! І Книгарик теж))) Хто читає - той володіє цілим світом, і не лише метафорично))) 

 14.06.2018 23:25  Лора Вчерашнюк для © ... 

А я-то гадала, чого у нас світло час від часу зникає!!!!! Книгарик!!! Чудово і весело!!!! 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
22.06.2018 © Суворий
Свідчення Кривицького: Сталін шукає порозуміння з Гітлером (травень 1938)
21.06.2018 © Суворий
Волинь та Галичина: полонізація прискореним темпом (травень 1938)
21.06.2018 © Суворий
Українці Польщі вимагають тих же прав, що й судетські німці (травень 1938)
20.06.2018 © Суворий
Зміниться польська політика проти українців (травень 1938)
ВИБІР ЧИТАЧІВ
29.08.2010 © Віта Демянюк
12.12.2014 © МИХАЙЛО БУЛГАКОВ
27.11.2014 © Серго Сокольник
04.10.2011 © Марина
11.12.2012 © Каранда Галина
25.01.2012 © Т.Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди