23.07.2018 23:19
Без обмежень
17 views
Rating 5 | 2 users
 © Добродій Ольга Іванівна

Бджоли та липа

Ведеться так із покоління в покоління, 

З прадавніх, незапам’ятних часів, 

Як щедрий цвіт, то буде і насіння, 

Врожай багатий, коли є засів.

В садку, що притулився до хатини, 

Розлога липа заглядала у вікно, 

Щороку радість дарувала всій родині, 

Коли цвіла, навколо аж гуло.

Співали бджоли в цвіті межи листя, 

Нектар до вуликів носили у відрі.

Здоровими були всі мешканці обійстя, 

Бо ж мед – найкращі ліки дітворі.

А вже коли сховають мед у соти, 

Для липи пісню вдячності гудуть, 

Щасливі всі були до тих пір, доти, 

Як вітруган між гіллям липі встиг шепнуть.

- Не бачив я краси такої в світі, 

Межи дерев усіх найкраща, звісно, ти.

Та не таланна, ніде правди діти, 

Задарма роздаєш свої скарби.

Та що без тебе бджоли? Лиш комашки, 

Не буде цвіту – з голоду помруть.

Малі, а бач, які у них замашки, 

«Господніми» усі їх люди звуть.

Чому даремно, просто так, без плати

Повинна віддавати весь нектар?

Тобі то що? Ти ж можеш почекати, 

Хай платять бджоли за твій цвіт-товар.

А липа, наче дівка на виданні, 

Повірила у вітрові слова.

Квітки сховала під листки в тумані, 

Насупилась до бджіл, немов сова.

- Не дам! І не просіть!Не хочу! 

Знайдіть дурніших за менЕ!

Нектар весь мій! До краплі! До несхочу!

Летіть звідсіль, бо зараз вітер прожене!

І бджоли полетіли! Хоча сумно

Востаннє проспівали між гілок.

Й навколо липи стало так безшумно, 

Затих, помер вмить липовий райок.

Минули дні і місяці, і рОки.

Без бджіл самотньо липа висиха.

Вслухається щомиті в кожні кроки, 

В дзижчання бджіл, що в полі затиха.

А бджоли тільки день посумували, 

Не вміють бджоли без роботи буть, 

І полетіли геть, і подзижчали

В садок, де ще липи цвітуть.

І знов заповнені по самі вінця соти, 

І мед стоїть в родині на столі.

Щоденні знову в бджіл турботи, 

В той час, як сохне липа при землі.

Коли людині Бог талант дарує, 

Потрібно навкруги його дарить, 

Хай кожен, кому треба, посмакує, 

Талант за гроші не продать і не купить.

Бо тільки будеш людям шкодувати

У спеку пити з твого джерела, 

Як бджоли, люди будуть пролітати

Туди, де краща і студеніша вода.

 

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш, Про життя

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Пара / Вірш | Добродій Ольга Іванівна». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Оберіг / Вірш | Добродій Ольга Іванівна». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Добродій Ольга Іванівна.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 25.07.2018 00:14  © ... => М Котик 

хотілося показати, що від людини, яка житиме лише для себе, відвернуться оточуючі. Людина теж проживе самотньою без спілкування, але чи це життя? Так, як липа без бджіл. 

 24.07.2018 23:55  М Котик => © 

Цікаво і мораль є. Потурбувало лиш що бджоли є що нема липа буде ж наче цвісти. Ну без запилення не було б інших лип, а от якби людишки тримали липу виключно заради липового меду і через попередні обствини зрубали б іі, оце б був поворот. 

Публікації автора Добродій Ольга Іванівна

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо