Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
24.07.2018 08:32Казка
 
Чарівна перлина. Частина-08
Рейтинг: 5 | 1 гол.
Без обмежень
© Анатолій Валевський

Чарівна перлина. Частина-08

Анатолій Валевський
Опубліковано 24.07.2018 / 46890

На дворі вже почало сутеніти. У вікні хати Глеків з`явилося світло. Раптом у кущах в садочку почулося якесь шарудіння, мурмотіння. Гілки розітнулися, і з`явилися дурнуваті пики чортів. Вони нишком прокралися до стіни хати, даючи по дорозі стусанів одне одному. Трохи вовтузячись біля віконця, вони пошепки сварилися.

- Чого ти штовхаєшся? - засичав Пузань.

Тупак відштовхнув від себе Пузаня і огризнувся:

- Це ти штовхаєшся, а я тільки відштовхуюсь!

Пузань стусонув приятеля в бік і прошепотів:

- Цить! Не вовтузься, бо через тебе, дурило тупориле, ми нічого не почуємо!

- У самого рило свиняче!.. А як не почуємо, то й що?

- Хома ж наказав визнати усе про тих зайдів – парубка і хлопчика. Як не дізнаємось, прощайся зі своїми рогами!

Тупак злякано присів і вхопився обома лапами за роги.

- Ні-ні… Я буду тихенько…

Чорти припали до вікна і затамували подих.

А в хаті бесіда точилася своєю чергою.

Степан задумливо чухав потилицю, раптом зраділо ляпнув себе по лобі.

- Слухайте, якщо у тій скрині лежить чарівна перлина, то нам потрібно її якось дістати. Тоді ми зможемо за допомогою перлини і Соломію розчаклувати, і Василинку врятувати!

Тиміш задумливо похитав головою.

- Але ж Левко каже, що Соломія кудись віднесла скриню… може, десь її переховала… Як ви її знайдете?

Тієї ж миті Левко вискочив на середину хати і, майже пританцьовуючи від нетерпіння, запропонував:

- А давайте ми усі разом підемо до Соломії і попросимо її віддати нам чарівну перлину?!

Меланка у роздумі підпирала обличчя долонею.

- Судячи з усього, Соломія і сама не знає, яка чарівна річ до неї потрапила... - вирішила вона.

- Та й не погодиться вона нічого віддавати… - додав Тиміш.

- А може ви нам допоможете, дядько Тиміш? - заблагав малий. - Я у вас і шаблю козацьку бачив… Разом ми Соломію примусимо!

Господар лише сумно хитнув головою, не погоджуючись.

- Ні, я вже своє відвоював. Тепер моє діло таке: не лізь у горох, то й не скажеш "ох"…

Його жінка аж у долоні сплеснула, з подивом дивлячись на чоловіка.

- Ти чого, старий?! Я тебе не впізнаю… що ти таке кажеш?! Треба ж хлопцям допомогти!

- Ви ж, дядько Тиміш, бувалий січовик! - додав Левко.

- Та яке там… - не погодився старий. - Я ще й бджолам ладу не дав… он у мене два вулики зовсім порожні стоять…

Він схилив голову від сорому, підвівся і пішов у другу кімнату, невиразно мурмочучи собі під ніс:

- Скоро вже зима… треба ж вулики готувати…

Меланка здивовано подивилася йому вслід і знизала плечима.

- Не знаю, що це на нього найшло?.. Наче й не мій Тиміш зовсім…

Степан з Левком перезирнулися. Парубок рішуче змахнув рукою і повернувся до дверей.

- Як би там не було, а я піду до Соломії та спробую з нею домовитись… В неї ж серце не кам`яне.

- І я з тобою! - підхопився хлопчик.

Він хотів вхопитися за Степана, але в цю мить Меланка взяла малого за руку.

- Постривай. Краще я піду, а ти, Левко, дома посидиш, за Тимішем доглядиш…

Левко висмикнувся з рук Меланки і благаючи склав долоні.

- Ні, не можу… Я ж обіцяв Василині, що обов`язково прийду до неї!

Почувши це, Пузань відхилився од освітленого вікна і стривожено прошепотів:

- Що його робити? Якщо вони знайдуть перлину першими, то ми усі пропали!

- То давай ми її самі вкрадемо! - запропонував Тупак.

- От ти дурень! Щоб вкрасти, треба ж знати, де вона схована!

- А ми послідкуємо за Соломією, може, нам пощастить… - підказав рудий.

Чорти навшпиньках почали відходити від хати. Раптом на них з темряви вискочило щеня і почало гавкотіти. З переляку чортяки дали драла, перестрибуючи через колоду і тин. Щеня подивилося їм услід, повернулося і презирливо "загребло" землю за чортами.

А у хаті Соломії Василинка сиділа на ліжку у своїй кімнаті і тримала в руках саморобну ляльку, звиту з соломи. Вона обмотувала її червоною стрічкою і тихенько співала:


Десь за дивним лісом

Дехто проживає.

Кожний ранок дещо

Він кудись ховає.

Якщо хтось і знайде

Якось випадково, 

Хай мені шматочок

Дасть обов`язково.

З другої кімнати почувся незадоволений голос Соломії:

- Що це ти там за дурниці якісь виспівуєш?

- Та це така смішна пісня, - відповіла дівчинка. - Я її сама придумала…

- Краще б за худобою дивилася і не гаяла час на усякі дурниці… Лягай вже спати! - сердито наказала Соломія.

Василинка поклала ляльку на подушку, дбайливо накрила її хустиною і піднесла пальчика до вуст, наче просячи ляльку мовчати.

- Тс-с-с… - повернувшись до дверей дівчинка голосно додала: - Зараз вже лягаю!

І вона швиденько пірнула під ковдру.

Біля розкритого вікна другої кімнати розташувався невеликий стіл, на якому лежала відкрита скриня з усякими коштовностями. Зверху на них лежала велика перлина. Вона трохи сяяла в напівтемряві. Біля столу сиділа Соломія і милувалася перлиною. З іншої кімнати долинув тихенький голосок Василини. Вона щось шепотіла своїй ляльці і тихенько сміялася.

- Що за неслухняне дівчисько… - сердито зсунула брови дівчина. - От я зараз!..

Соломія підвелась і вийшла до другої кімнати.

У цю саму мить у вікно просунулася потворна пика Пузаня. Він покрутив очима в усі боки і раптом помітив прямо перед собою чарівну перлину. Він протягнув лапу і схопив її. Але позад нього з`явилася пика Тупака, який і собі протягнув лапу.

- Дай… і мені дай… я теж хочу!

Чорти, як завжди, почали сперечатися. Тупак зачепив ліктем горщик з квітами – той впав на стіл і розбився, розсипавши квіти по столу. Пузань і Тупак гепнулися за вікном у темряву, підхопилися і дали драла.

Тієї ж миті до кімнати вбігла Соломія і сплеснула у долоні. З-за неї визирнула Василинка.

- Що тут сталося? - занепокоєно спитала вона.

- Хіба ж я знаю?! - сердито відповіла Соломія. - Мабуть, кицька якась у вікно хотіла застрибнути…

Вона підійшла до столу і тільки тоді помітила що зникла перлина. Дівчина подивилася на столі, заглянула під відчинену кришку скрині, потім під стіл.

- Куди ж це вона поділася?

- Хто, кицька? - поцікавилася Василинка.

Вона підійшла до Соломії, намагаючись їй допомогти але не знаючи, де шукати.

На темному небі деінде крізь розриви у важких хмарах проглядали поодинокі зірки. На вулиці нікого з селян не було видно, Лише Степан з Левком рішуче прямували до подвір`я Соломії. Раптом їм назустріч з-за тину вискочили чорти – Пузань і Тупак. Парубок з хлопчиком від несподіванки аж відсахнулися і швидко перехрестилися, разом вигукнувши:

Боронь, Боже, від нечистої!

Чорти й самі з переляку відскочили вбік та попадали один на одного. Тупак, злякано витріщивши баньки, притиснувся спиною до тину і мимоволі підійняв лапу, наче збираючись і собі перехреститися. Примітивши це, Пузань лупонув його по лапі. Зірвавшись з місця, чорти дали драла уздовж вулиці, а Левко підхопив з землі камінця і кинув їм навздогін.

Степан скривився з огидою.

- Тьху ти, яка гидота мерзотна, ще й до ночі!

- І чого це вони сюди занадилися? - занепокоївся Левко.

- Зараз нема часу у цьому розбиратися, треба з Соломією поспілкуватися...

Степан з хлопчиком ввійшли на подвір`я і побачили відкрите вікно, з якого на вулицю падало світло, і підійшли до нього.

- Вечір добрий, Соломіє! - трохи соромлячись промовив парубок. - Година тобі щаслива!

Дівчина трохи посунулась уперед, вдивляючись в темряву.

- А, це ти, парубче… - зітхнула вона, впізнавши Степана. - Чого це тобі не спиться, а по чужих подвір`ях вештається?

- Ми до тебе прийшли, щоб побалакати…

Соломія взялася у боки і глузливо посміхнулась.

- Хто це "ми"? І про що ти зі мною балакати зібрався?

Левко вийшов з-позад Степана і шморгнув носом, дивлячись на Соломію з-під лоба.

- Тут довго теревені розводити нема до чого, - трохи грубувато промовив він. – Віддавай нам перлину!

Соломія здивовано нахилилася уперед, вдивляючись в малого, потім гнівно зсунула брови. З-за неї визирнула здивована Василина.

- То виходить, що це ви в мене перлину поцупили?!

Парубок з хлопчиком здивовано перезирнулися.

- Як так – поцупили? - вигукнув Левко. - Коли?

Соломія гнівно стукнула долонею по підвіконню.

- Вони ще й придурюються! Наче це не ви тільки що з вікна падали? Он ще й горщика з квітами вщент розтрощили…

Василинка тихенько смикнула Соломію за руку.

- Та ні, Соломіє, вони не могли цього зробити!

Соломія рвучко повернулася до дівчинки.

- А ти звідкіля знаєш? - роздратовано вигукнула вона.

- Бо вони ж хочуть нам допомогти і тебе врятувати!

Соломія відштовхнула від себе Василину і розсміялася:

- Ха-ха! Що ти верзеш, дівчисько, дурниці мені розказуєш!

Левко аж підскакував перед вікном, намагаючись привернути до себе увагу Соломії.

- Вона ж правду каже, бо тебе шинкар Цабекало зачаклував! Він зі своїми чортами…

Степан схопив Левка за руку і рвучко повернув обличчям до себе і присів напроти малого.

- Слухай, Левко, це ж вони і вкрали чарівну перлину! - здогадався хлопець. - Ну, бісяки оті проклятущі… Ми ж їх з тобою щойно зустріли, коли вони звідсіля драла давали! Згадав?!

Левко швидко закивав головою, погоджуючись.

- Як же я сам не збагнув?! - здивувався малий. - Треба їх наздогнати, поки перлина не потрапила до шинкаря!

Не кажучи більше ані слова, друзі розвернулися і кинулися у нічну темряву.

24.07.2018 Проза / Казка
Чарівна перлина. Частина-09 / Казка | Анатолій Валевський
Попередня публікація: 23.07.2018 Проза / Казка
Чарівна перлина. Частина-07 / Казка | Анатолій Валевський
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
08.10.2018 © Арсеній Троян / Оповідання
Дядько Василь
29.09.2018 © Ірина Затинейко-Михалевич / Бувальщина
Знахар сьогодення
23.09.2018 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Вечірні гастролі
23.09.2018 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
З першого погляду
22.09.2018 © роман-мтт / Мініатюра
Вересень дзижчить утомленою мухою
Чарівна перлина (повість-казка)
15.07.2018
Чарівна перлина. Частина-01
23.07.2018
Чарівна перлина. Частина-06
24.07.2018
Чарівна перлина. Частина-08
25.07.2018
Чарівна перлина. Частина-10
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1
Переглядів: 7  Коментарів:
Тематика: Проза, Казка
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
13.10.2018 © Суворий
Пацифікація Галичини: польська армія руйнує українські села, катує та арештовує (жовтень 1938)
11.10.2018 © Суворий
Європа після Судет: Німеччина активізує зовнішню політику та шпигунство (жовтень 1938)
10.10.2018 © Суворий
Радянська Україна: арешт маршала Блюхера, повстання та чистки в червоній армії (жовтень 1938)
09.10.2018 © Суворий
Закарпатська криза: долю Закарпаття передано в руки Німеччини та Італії (жовтень 1938)
04.10.2018 © Суворий
Провід ОУН проголосив головою і вождем націоналістичного руху полк. Андрія Мельника (жовтень 1938)
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.11.2011 © Микола Щасливий
26.11.2011 © Микола Щасливий
12.04.2011 © Закохана
16.10.2012 © Істерична Бруталка
24.04.2013 © Тетяна Ільніцька
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди