Якщо подумати…
Було б чудово когось розсмішити! Тільки це має превеликий сенс у взаємодії людей, у існуванні нашого єдиного людського організму…
Скаже хто: ─ Шо, будуть всі ржати невідомо з чого та навіщо?
А я відповім: ─ Невідоме стане відомим, а причина завше одна ─ мати радість в житті!
А другий підхопить: ─ То придурки завше ржуть.
А я погоджусь та проречу: ─ Причина для радості лежить на поверхні, і тільки премудрі мізки не хочуть про неї повідомити, бо надто вже серйозні та начитані для всіляких дурниць. Та й поговірка є: «Що більше знань, тим більше печальки». Тому буду агітувати Вас стати трохи придурками. Ха!
…На цю мить я ще не придумала, чим повинна апелювати, але вже маю поки прихований інтерес ─ знайти логічну причину і побудувати ланцюг роздумів… Ов-ва! Тепер я в стані великої цікавості, за яким зазвичай іде натхнення для вирішення любої, навіть абсурдної ідеї!!!!!.
Чим не звичніше завдання, тим більше творчого вогню чи енергії ми беремо з простору по законному праву митця. Не важлива область застосування. Можна захотіти зробити нереальну річ і бути першим її творцем. О! Скільки сили Ви приймете в свій тілесний храм. На цей період з любими хворями, вірусами та неприємностями від життєвих обставин можна буде забути. Саме вони і спонукали Вас шукати вихід. Саме вони і були причиною для зцілення. Їх Вам довго підсовували для того, щоб Ви стали на новий щабель у розвитку, ─ знайшли нарешті натхнення та з-бухти-бурахти зацікавились якоюсь дурнею ( з поверхневої точки зору). Тобто чисто ззовні стали «придурком», який не рветься в бій вирішувати нагальні проблеми, а почав створювати ірраціональну бульку.
Що в цьому випадку стається? Ви покинули зачароване коло паразитарних думок про безцільність життя. Вам більше не хочеться їсти, спати, чекати допомоги від когось. Ви тепер знаєте, що таке мислити як людина, довіряти своїм можливостям, шукати відповідь та перетасовувати всі можливі та неможливі варіанти.
Можете для більшої впевненості приставити зігнуту руку до лоба та почуватися Архімедом чи Цицероном… І не забудьте вдихнути глибше та розправити плечі, ─ так ефект буде сильнішим… А мізки тріщать та все більше мовчать (знову придурок). Але значимість! Вона вже робить свою справу ─ відроджує земного творця. Головне ─ увійти на цей рівень, неважливо яким чином… Може попересовувати меблі, а потім повернути їх назад, трохи позадиравши підлогу, ─ фігня! Ви там були ─ в стані цікавості від перемін.
Аж морозець пішов ─ означає правду. Так що ж робить зміна емоційного рівня перебування? Повністю змінює систему обставин, фізичного здоров’я, поведінку оточення, повертає молодість, бо з’явилася нова перспектива в житті. Тільки це є основною рисою того, хто починає жити заново ─ попереду багато незвіданого та цікавого. І сила прийде сама. Вона супроводжує, вірніше знаходиться там, де є натхнення.
Та страшилка, коли люди існують в стані непевності, страху, гніву, прихованої ворожнечі чи постійного заперечення, навіть байдужості притягує відповідний супровід у вигляді бідності, нелюбові, ненависті, невиліковних хворіб та інших неприємностей…А хтось ще досі не хоче займатись дурнею!
Хтось ще досі не хоче позбавитись своїх енергетичних вампірів, які позбавляють його своїх законних трофеїв ─ енергій, які людина сама ж і виробляє своїми емоціями. Радість їх збільшує, а злість викачує. Коли яка нав’язлива їдь довго не покидає людину, то народжується паразитарна енергетична суть, котра тепер хоче рости, та змушує людину згадувати тільки біди та харчувати її новими обідами. З часом вона повністю починає думати за такого бідаку та змушує тільки нити.
При виході на інший рівень емоційного сприймання, ці вампірчики не мають доступу до людських енергій та залишають свого годувальника, правда, деякий час ще борються за нього. Підсовують випробування, які мали б повернути народженого митця у колишнє русло. Тоді земний бог опускає руки, впадає в депресію та далі слугує їжею для нечистот. Коли хто вперся, що придурок, який не слухає логічних доводів, і далі творить свою фігню, то звільнився!
Дивак, який розказує, що бачив дракона ─ вільний! Йому байдуже чиєсь здобрення та неприйняття. Він собі довіряє. Він тисячократ сильніший за того, хто вмить змінює свою думку, якщо вона кому не підійшла… Бо дракони існують ─ у переносному та прямому значенні (в інших просторах). І він не боїться бути одним із сотні чи три-сотні, а той тисячі…
Візьмемо для прикладу принцип аналогій, який є найпростішим способом для розуміння всіх земних процесів, створених по одній схемі. Подивимось на мікроорганізми чи клітини, які живуть в нашому фізичному тілі. Є хвороботворні бактерії, з якими борються антитіла. Є клітини, з яких складається біологічна маса, яку потрібно підтримувати розмноженням та виводом відпрацьованого матеріалу. Антитіл є мало в порівнянні з функціональними клітинами, але саме вони ─ запорука здоров’я. Коли дитя до півтора рочку не наїсться трохи землі та не познайомиться з найпростішими чужорідними бактеріями, то із протистоянням вірусам можна розпрощатись. Нема антитіл, вони не створили свою армію, бо не було на чому тренуватись (як в житті людини неприємностей, які укріплюють силу виживання).
Це все до того, що той, хто бачив дракона ─ наше антитіло. Спільне ментальне поле людства ─ єдиний океан. І не важливо, хто що думає про дивака. Якщо він виконує свою роботу, не зважаючи на злоякісні включення, які його осуджують. Адже вони хочуть пожирати наш організм, все для себе коханого, інші не в рахунок. А митці притягують в наш простір чисту творчу енергію, яка знаходиться поза межами всякого логічного, навіть більше упередженого мислення… Це навіть не мислення, а інертність нав’язаних кимось комусь упереджень, яке виключає розвиток особистості і віру в унікальність кожної людини…
Тепер кожен може проаналізувати себе… Ким він є ─ вірусом, біомасою чи антитілом…
Може стати трохи придурком?
Є! Я зробила це! Клас!
