13.01.2018 15:07
Без обмежень
130 views
Rating 5 | 3 users
 © Гаврищук Галина

Хто ти?


− Подивись на себе зверху.

− Навіщо? Хто ти?

− Подивись як ти сидиш, що робиш і як виглядаєш.

− Яке тобі діло того що я роблю? Хто ти?

− Твоя свідомість.

− Моя………….? Мені гаплик…

− Висновок безглуздий.

− Тоді це твоє…, хм.

− Не моє, це розум.

− Хіба ці поняття різні?

− Розум знаходиться в твоїй голові. А я тут, зверху. Мозок – це ідеальний природний комп’ютер, який зв’язаний зі мною нейронними імпульсами та перекладає для твого розуміння ту інформацію, яку отримує від мене. Але, по-своєму, в залежності від його можливостей.

− Оп! Це як? Процесор може бути слабший або сильніший, натренований?

− В примітивному розумінні щось таке… Гм, не може бути, щоб ти на стільки «тупила»…

− Я тебе зараз відправлю кудись... Чого тобі треба? Розлютити мене чи налякати? Я ж не чую ніякого голосу! Чиї це думки? Коли я стала телепатом? Чи з’їхала з глузду?... Боже мій, Боже!

− Клас! Мене давно так не смішили… Аж розряд пішов! До слова – негативний.

− Чорний в тебе гумор… Мною трусить.

− Так ти змінила полюс з цікавості на страх.

− Мама!... Тихо, тихо. Ще разок… Хто ти і з чого ти складаєшся? Я спокійна, спокійна…

− Я твоя свідомість. Ти мене створила. Всі емоції, думки, мрії, не виказані образи і докори, всі книги які ти читала, всі спостереження та почуття, любов і туга, радість та біль, цікавість та страхи, кожна твоя дія, хвальба, брехня та правда, бажання та невдоволення, зло та добро… Всі слова, які злетіли з твоїх вуст, що ранили чи підтримували інших. Все тут, в мені. Як і натхнення та бажання пізнання. Це ти мене викликала на розмову, ти ризикнула і вийшла на контакт… Тобі набридло відчувати біль, розчарування і миритися із незнанням причин.

− А, це такий новий спосіб відчуття досвіду!

− Це не я сказала, а розум. Він все намагається ускладнити. Я розмовляю простими словами та поняттями, образами та спогадами про помилки чи досягнення. Наразі він керує тобою замість мене і намагається втримати владу. Старайся…

−… Е-гей, де ти? Я хочу ще поговорити!

− Він мене прогнав…

Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Оповідання, Про людину

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Незавершеність / Філософський вірш | Гаврищук Галина». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Атланти (22.) / Роман | Гаврищук Галина». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Гаврищук Галина.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?


Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 22.01.2018 18:08  © ... => Каранда Галина 

Класний вірш! По відчуттях -- той самий "голос" 

 22.01.2018 17:54  Каранда Галина => © 

Публікації автора Гаврищук Галина

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо