04.10.2018 02:21
Без обмежень
52 views
Rating 5 | 4 users
 © Борис Костинський

Більшовизм та гітлеризм в історії життя моєї сім`ї

Цей жалюгідний пам`ятник, на якому немає жодного слова про те, що під ним лежать остерські євреї, було абияк зроблено за наказом Чернігівського обкому КПУ. А обком отримав "указівку" з Києва, який, в свою чергу, дослухався депеші з Москви. В середині 70-х під тиском міжнародної громадськості в СРСР ЗМУШЕНІ були хоч якось увічнити пам`ять мільйонів євреїв-жертв Голокосту. У той період суворо заборонялося говорити про те, що в братських могилах, розсіяних по населених пунктах європейської частини СРСР, що знаходилася в роки Другої світової війни під окупацією гітлерівців, лежать, головним чином, євреї. Говорили про "радянських громадян" або ж (дуже рідко) про "осіб єврейського походження". До цього, навіть над місцем наймасовішого знищення євреїв в роки Другої світової - київським Бабиним Яром не було ніякого монументу, але було сміттєзвалище:

У Гершона Вітебського - батька моєї бабусі по материнській лінії, в районі с. Любечанинів (5км. від Остра) був паровий млин і примітивна сукноваленка. Потім він купив ще й маленьку лінію з виробництва "зельтерської" води. У прадіда було три найманих працівника, з якими він гарував на рівних. Коли підріс молодший син Льова, то і він почав допомагати батькові з підліткового віку. У сім`ї було 5 дітей, мати - Софія Вітебська була домогосподаркою. Їй постійно допомагала господорювати наймана сільська дівчина. Будинок був цілком просторий, сім`я мала корову і кілька коней. Всі діти з сім`ї Вітебських вчилися в приватній Остерській гімназії і отримали там прекрасну освіту. Моя бабуся реально знала німецьку, французьку та латинь.


Після захоплення Києва більшовиками, у прадіда експропріювали геть усе. Прадід якось зумів купити собі будиночок в центрі Остра, але їм знову зайнялися на предмет "буржуйської розкоші". Дід Гершон змушений був швидко продати цей будиночок і купив жалюгідну хатину під соломою на околиці Остра, поруч з православним кладовищем. Звідти його з прабабусею Софією і повели сусіди-поліцаї на розстріл в жовтні 1941-го року.


Я вважаю, що вина в смерті Гершона та Софії Вітебських лежить не тільки на гітлерівцях, які організували знищення євреїв в Острі і по всій, окупованій ними, території, але і на більшовиках, які аж до 4-ї години ранку 22 червня 1941 року у всіх їхніх ЗМІ писали, що Німеччина - країна-союзник, а Адольф Гітлер - великий лідер дружнього німецького народу. Інформації про те, що творили німці з євреями, в радянській пресі і на радіо не було ніякої. Моя Ба казала, що її батько не вірив чуткам, котрі просочувалися якимось чином, про те, що гітлерівці скрізь знищують єврейське населення. Він говорив моїй бабусі:

- Ідочко, німці - культурна нація. Це тобі не наші босяки, які все завжди брешуть. Навіщо їхати в евакуацію? Навіщо кидати будинок і добро? Прийдуть німці, вони дозволять мені відкрити крамничку на базарі і ми будемо відмінно жити без цих оборвисерів ("обшарпанці" на ідиш. Б.К.).


Коротше, бабуся з двома дочками ДИВОМ змогла вирватися з оточення і дісталася до станції Бобрик, звідки ешелон з біженцями виїхав до Сибіру. Ну, а прадіда сусід на прізвище Бречко вивів з дому і розстріляв десь недалеко, в тому ж в районі. Кажуть, що прадід сам вирив собі могилу перед розстрілом... Місце його поховання, коли в 1943-му році в Остер повернулися більшовики, шукати не стали - ще чого, тут тисячі полеглих солдатів і командирів РККА були кинуті гнити на полях боїв, а то шукати якогось-там жида... А прабабусю розстріляли разом з десятками інших євреїв Остра в яру села Любечанинів. Після війни, коли повернулися з фронту рідні розстріляних, то вони власними силами (допомоги від радянської влади не було ніякої - спасибі, що не заважали) перепоховали тіла близьких на території Остерського єврейського кладовища, прямо біля входу, всіх разом. Тіло прабабусі було опізнано і вона лягла разом з іншими остерськими земляками в цю братську могилу.


Більшовики суворо забороняли піднімати тему Голокосту і до середини 70-х ми тихенько ходили до цієї, покритої невеличкою цементною плитою, братської могили і клали там квіти. Ніколи, ніде і ніхто не говорив в Острі про факт розстрілу євреїв - ні в Остерському краєзнавчому музеї, ні в школах, ні в бібліотеках. Тільки під тиском світової громадськості, після вимушеного зведення над Бабиним Яром пам`ятника, КПРС дала розпорядження будувати пам`ятники в усіх місцях розстрілів євреїв. На постаментах влада писала: "Тут спочивають радянські громадяни ..." Все! Ні слова більше! Хто, що, чому - мовчання! За проведення ОКРЕМИХ ЄВРЕЙСЬКИХ мітингів в пам`ять про жертви Голокосту, КДБ заарештовував і карав тюремними термінами за статтею "Антирадянська пропаганда і агітація".


Після розгрому радянських вигодованців в Шестиденній війні* і, не менш ганебної поразки радянської зброї і загибелі десятків військових спеців, у війні Судного дня**, в СРСР почалася масштабна антисемітська кампанія. Фактично повне знищення Ізраїлем сирійських (читай, РАДЯНСЬКИХ) ВПС і ППО в Ліванській війні 1982-го року***, спонукало Кремль на створення по всій країні, так званих, антисіоністських комітетів і примушення євреїв брати в них участь. Двоюрідний брат мого батька - Наум Радовільський, як фронтовик і комуніст-госпкерівник, був примушений стати головою такого комітету в Ужгороді. Доживав свій вік дядько Ньома в Ашдоді і похований за єврейською традицією на місцевому кладовищі в Землі Обітованій...


Більшовизм за своїми масштабами був набагато страшнішим за гітлеризм. Для євреїв, як для НАЦІЇ, не дивлячись на факти їхньої активної участі в побудові СРСР, більшовизм був згубнішим, ніж гітлерівський нацизм. Гітлерівці знищували євреїв фізично, а більшовики - і фізично, і духовно. Те, що практично всі євреї, вихідці з СРСР, не володіють ні івритом, ні ідиш і не знають, як себе поводити в синагозі, "ЗАСЛУГА" більшовиків, бо ж вони карали за прихильність іудаїзму, як за антирадянщину.


* https://www.youtube.com/watch?v=KhyjXLPIp6g


** https://www.youtube.com/watch?v=nphOmMdeucE&t=25s


*** https://www.youtube.com/watch?v=Iv1BDcsRM6I&t=2082s


04.08.18р.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Політика та суспільство, Про війну, Про минуле, Про життя і смерть

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Про Гната, москаликам рідного брата / Гумореска | Борис Костинський». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Р-р-русский марш / Сатирические стихи | Борис Костинський». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Борис Костинський.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 12.10.2018 02:36  © ... => Тетяна Чорновіл 

Щиро дякую, пані Тетяна, за Вашу небайдужість!

Скажу ще більше правди. Комуняки СВІДОМО звинувачували українських націоналістів у розстрілах євреїв в Бабиному Ярі. Але нещодавно я подивився "Правду з Вахтангом Кіпіані", де євреї-історики викрили цю підлу брехню повністю. Виявляється, що розстрілювали людей німці з айнзац-команде, а українці - колишні військовополонені з концтабору в Житомирі стояли в охороні біля місця розстрілу, а потім грузили на вози речі розстріляних та відвозили усе до примі...

 11.10.2018 08:25  Тетяна Чорновіл => © 

Прочитала уважно. Навіть зараз знайшла для себе багато невідомого, виникло багато запитань. Більшовизм, як і гітлеризм, страшний і підступний, як би не намагались його обілити любителі ковбаси за 2.20. Нас тримали в невідомості й брехні, нав"язуючи фейкові совкові цінності. А поряд творилися жахіття. Ваша сім"я відчула їх сповна. Та й українцям добре досталося, як не намагалися замовчати, потихеньку спливає. Дякую за непростий правдивий твір! 

 10.10.2018 00:54  © ... => Надія 

Колись почитаю... Найбільш героїчною сторінкою в історії України я вважаю боротьбу УПА. Це навіть уявити собі важко - битися с комуною до кінця 50! Без жодної надії на перемогу, але билися! Герої в повному сенсі цього слова! Ти скажеш, що й сьогодні є герої. Так-то воно так, але сьогодні в хлопців є все для боротьби з москалями, а тоді - лише ідея: "Україна понад усе!" Ні зброї в достатку, ні набоїв, ні шансу вижити... ГЕРОЇ! 

 09.10.2018 14:58  Надія => © 

Боря, почитай книгу Юрія Горліса-Горського "Холодний яр". Обов`язково. Не пожалкуєш. Правдива історія про боротьбу за незалежність України. Не перекручена.  

 09.10.2018 02:45  © ... => Надія 

Щиро дякую, Надя! Казати правду - моє кредо з раннього дитинства. Стосовно ж того, що українці мали свій "Голокост" - Голодомор, то за масштабами цей жах був не менш трагічним, ніж нищення гітлерівцями та їхніми поплічниками-колаборантами євреїв у Другу світову війну. Але різниця у ставленні до цих кривавих подій в українців та євреїв дуже різна. Якщо кожен єврей(КОЖЕН!) знає про Голокост і завжди ладен про це голосно казати, то пересічні українці при згадці про Голодомор запросто можуть сказати, що "те ...

 08.10.2018 20:08  Надія => © 

Дуже складну і болючу тему піднімаєш, Борю. Чи осилимо її? Мовчали не тільки про загибель євреїв. Мовчали і про Голодомор в Україні. І зараз намагаються кричати, шо ніякого Голодомору і Голокосту не було. Але ж все це було.
Мабуть немає жодного роду в Україні, якого б не торкнулися ці жахіття.
Написав правдиво. Читати боляче...  

Публікації автора Борис Костинський

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо

Сторінка: 1 з 1 | Знайдено: 4
Автор: Борис Костинський
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Проза життя;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;