27.10.2018 16:51
Без обмежень
35 views
Rating 5 | 6 users
 © Костенюк

Два переспіви Франсуа Війона

«О господи, якби я вчився в дні моєї нерозсудливої юності і присвятив себе добрим вдачам, — я отримав би будинок і м`яке ліжко. Але що говорити! Я біг з школи, як лукавий хлопчисько: коли я пишу ці слова — серце моє обливається кров`ю» Франсуа Війон

Суперечка між Війоном та його дешею

Суперечка між Війоном та його дешею

як Франсуа Війон


– Це хто? – Це я. – Не розумію, хто ти?

– Твоя душа. Стерпіти не змогла

Спинись, задумайся! – Нема охоти.

– Пес краще знав де ласка, де хула.

Ти так живеш, що Господи, помилуй.

– Чому? – Тебе безумство охопило.

– Чого ти хочеш? – Щоб знайшов ти сили.

Спинися і змінися! – Я змінюсь.

– Коли? – Та будь-коли. – Як так, мій милий, 

я замовкаю. – А я обійду́сь.


– Тобі вже тридцять літ. – Я не рахую.

– А що зробив? За голову візьмись!

Взнай світ. – Я знаю світ. Тому – жалкую, 

що знаю, а до речі, ще поміть, 

пропащому не легко вже пропасти.

– Душа тебе спасає від напасті, 

бо хто спасе? – Напевно, що могила, 

як я помру, відразу і спасусь.

– Даремно я з тобою говорила.

Я замовкаю. – А я обійду́сь.


– За тебе я боюсь. – Лиши турботи.

– Господар ти собі. – Облиш корить.

– Життя – твоє. – Частина певно сота.

– Змінити можеш ти. – Є воск, є мідь.

– Ти можеш ще злетіти. – Можу стліть.


– Ти кращий, ніж ти є. – Дими кадило.

– Поглянь на небеса. – Я відвернусь.

– Навчайся! – Та мене ти не навчила.

– Я замовкаю. – А я обійду́сь.


– Ти жити хочеш? – Це було зі мною.

– Отямся! – Вже не жду і не боюсь.

– Ти можеш все. – Нічого я не вкою.

– Я замовкаю. – А я обійду́сь.

27.10.2018р.


Епітафія написана Війоном для нього

та його товарішів перед стратою

як Франсуа Війон


Ти, перехожий, підійшов якраз.

Тебе чекали, тижні нам висіти.

Дивись – на по́каз вивісили нас, 

нас п’ятеро було, хотіли жити, 

а нас повісили усіх за раз.

Ми жили як і ти, тож без образ.

Не думайте засуджувати, люди, 

на заперечення минув наш час.

Поглянь і помолися. Бог розсудить.


Дощі нас б’ють і сонце нас пече, 

сідали во́рони нам на плече

і не поглянемо вже крізь щілини.

Будь обережнішим, аніж були ми.

Хай шлях твій інший, але пам’ятай

пораду нашу: в невідомий край

біжи, хай легкою дорога буде.

Поглянь і помолися. Бог розсудить.

27.10.2018р.

Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Балада, Для дорослих, Про життя

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Вернісаж / Вірш | Костенюк». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Вогник / Вірш | Костенюк». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Костенюк.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?


Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 01.11.2018 10:24  © ... => Тетяна Ільніцька 

Дякую за пораду. Прочитав новелу. Гарний опис природи. 

 29.10.2018 18:32  Лора Вчерашнюк => © 

Согласна: лишь"Бог судья")))) 

 28.10.2018 09:49  Тетяна Ільніцька => © 

От просто класно ❤️ Нерозкаяний грішників, який добре тямить свої гріхи, але вдіяти нічого не може...
Раджу Вам новелу Домонтовича "Самотній мандрівник простує по самотній дорозі" - біографічний нарис про Війна. 

 27.10.2018 19:18  Панін Олександр Мико... => © 

"Я знаю все, та тількі не себе"

Дуже гарний переклад. 

 27.10.2018 18:10  КАЛЛИСТРАТ => © 

+++ )))
Спасибо за перевод! Любимый поэт))) 

 27.10.2018 17:55  Борис Костинський => © 

Що ж, мудрі люди завжди розмірковували про сенс життя. Мені здається, що сенс життя Людини(саме з великої літери) має бути у служінні своїй нації чи людству загалом. Тількі ті, хто поклали усі свої сили на це, залишаються на віки в історії. Всі інші зникають повністю і навіть крихти якоїсь по собі не залишають.

Публікації автора Костенюк

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо