25.10.2018 19:51
Без обмежень
24 views
Rating 5 | 5 users
 © Костенюк

Вогник

В пізню пору́ вантажі́вку на трасі спини, 

бо, як надія – далека за обрій дорога.

Люди живуть так, як жити вже звикли вони:

кожний з нас вірить, що в світі є вогник для нього.


Десь він горить і ти прагнеш до нього дійти.

Десь він горить, та не можеш його відшукати.

І на узбіччя виходиш з надією ти, 

весь налаштований впевнено руку підняти.


Пахне мазут, на асфальт опадають зірки.

Шлях тормозний на розмітці уже розписався.

Ми відправляємось, хоч не збагнемо куди.

В даль. В невідомість. Де вогник на нас зачекався.

Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Вірш, Для дорослих, Про життя

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Два переспіви Франсуа Війона / Балада | Костенюк». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Весляр галери (як Р.Д. Кіплінг) / Балада | Костенюк». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Костенюк.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?


Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 27.10.2018 00:29  Лора Вчерашнюк => © 

Дякую за лірику і позитив, романтику для несплячої душі))) 

 26.10.2018 12:23  © ... => Борис Костинський 

Дякую. Я сприймааю вогник, як кохану жінкку але явище вогника неоднозначне) 

 26.10.2018 12:15  © ... => Тетяна Ільніцька 

Ви, як завжди, пані Тетяно, вловили суть. Чоловіки приречені іти у невідоме. Жнки підтримують сіейне воггнище, щоб нам було куди повернутись... 

 26.10.2018 08:35  Тетяна Ільніцька => © 

Чоловічий вірш. От коли читаєш, розумієш, що вкладають у визначення чоловічий голос у поезії. Досить часто на конкурсах практикують "сліпе" оцінювання, коли не знаєш, хто написав рецензований твір. Тоді гадаєш, хто автор (жінка/чоловік)? У Вашому випадку такого б питання точно б не виникло.
Вірш зачепив. І метафора життєвої дороги, і руки, які звикли працювати і тому не бояться бруду - усе відчулося. 

 26.10.2018 01:48  Борис Костинський => © 

Ваш вірш дає вельми правдиву картину життя кожної людини. Цей шлях -  від секунди народження до останньої секунди буття.

 25.10.2018 23:12  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Цілком вірно. Радий, що вийшдо донести) 

 25.10.2018 21:05  Панін Олександр Мико... => © 

Вічний пошук. Замріяний вірш. 

Публікації автора Костенюк

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо