04.12.2018 17:02
Без обмежень
8 views
Rating 5 | 2 users
 © Добродій Ольга Іванівна

Вечоріє...

Вечоріє… День в минуле втікає…

У зими повно довгих ночей…

Хто тебе, моя доле, чекає?

Хто із тебе не зводить очей?..


Задощило… і сніг розтопило…

Зима теж вміє плакать, як я.

Коли сильною бути несила, 

Коли душу зорали… Рілля…


Низькі хмари повисли над нами, 

У обійми взяли… чи в полон?

За тобою тужу з солов’ями, 

Не замінять їх крики ворон.


А зима… це товаришка справжня, 

Не спитає, підставить плече…

І нікому про сум мій не скаже, 

Пожаліє, та не обпече…


І нехай ти далеко у літі, 

Біля тебе твоя є весна, 

Солов’їне кохання і квіти, 

Знай: з зимою я теж не сама.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Доня / Вірш | Добродій Ольга Іванівна». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Зимові гостинці / Вірш | Добродій Ольга Іванівна». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Добродій Ольга Іванівна.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 05.12.2018 13:56  © ... => Гаврищук Галина 

Дякую. Така погода надворі... Наче сама вірш пише 

 04.12.2018 18:47  Гаврищук Галина => © 

влучні описи суму, аж мінор охопив...  

Публікації автора Добродій Ольга Іванівна

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо