06.06.2011 08:55
468 views
Rating 5 | 3 users
 © Наталка Янушевич

Коли помирають діти

Тоді неважливо, як саме це сталося – раптово чи ні. Нема скорботи, лише пустка. Без відчуттів. Без надії. Без розради. 

Дітям простив би всі пустощі. Собі не простив би нічого. Не допомагає жодне «Якби тоді склалося по-іншому…». Наче й живеш, та насправді помер разом зі своїм дитям. І не має значення, скільки йому було літ. Має значення, що це торкнулось тебе. 

Хапаєшся за будь-який спогад, ніби продовжуючи існування. Ніколи,(чуєш?) ніколи не навчишся жити з цим болем. І не намагайся. Він прикипів до тебе навічно. Єдине, чим його можна полегшити, - врятувати інше життя або дати нове. 

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Мініатюра, Для дорослих, Про життя і смерть

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Вірш - Розрив». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Вірш - Про себе». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Наталка Янушевич.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 06.06.2011 14:24  Наталка Янушевич 

Ні, це не з мого життя, Богу дякувати. Просто працюю серед дітей, буває і таке.

 06.06.2011 12:50  Сон Блакитного Сонця 

головна причина смертей дітей це травматизм.. 

 06.06.2011 12:50  Антоніна Чернишенко 

Надіюсь, це не з вашого життя сюжет. Я навіть не знаю як з таким можна миритися, а для матері, так і взагалі..... 

 06.06.2011 09:43  Тетяна Чорновіл => © 

Згодна з усим. Тяжка мініатюра. І тяжке життя з спогадами про такі смерті...

Публікації автора Наталка Янушевич

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо