Було так завжди, є і буде.
Дощі відплачуть болі і жалі,
І світ печаль свою забуде –
В світанки увірвуться скрипалі.
Присяде вітер у садочку,
По світу нагулявшись, задріма.
І спів зупинить у струмочку
Миттєвостей незримая сурма.
І ніч, зодягнута у зорі,
І кришталево чиста синь небес
В своїм одвічному дозорі
Проллються в трави барвами чудес…
Чи не тому з роками все гостріше
Здається день на зламі двох епох,
Що в душах все цінніше і миліше
Ті почуття, що ділимо на двох.
Львов, 17.06.2019