23.06.2011 00:14
360 views
Rating 5 | 3 users
 © Наталя Суркова

Не дивися на мене, слабку і смішну...

Не дивися на мене, слабку і смішну

ні про що не питай, не ховай у обійми. 

Силоміць не тягни в безтурботну весну, 

бо судилось вернутись у змучену зиму... 


Не сварися за сльози, що знову з-під вій 

і на кривдника ніж не гостри привселюдно... 

Про майбутнє п`янке обережніше мрій, 

бо зі мною ніколи не трапиться чуда... 


На холодних долонях між ліній зім`ятих 

загубилося щастя, маленьке, змарніле... 

Я уперто в істериці: "Годі шукати!" 

А сама самовіддано казки хотіла... 

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш, Про кохання

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Вірш - Як умію... Автор: Наталя Суркова». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Вірш - Сліди на піддашші». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Наталя Суркова.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Наталя Суркова

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо