Першоклашки
Ви звели дім плачу на обрубку,
Що підставив вітрам стовбур свій.
Як будинок повій – від думок чорних змій –
Вас трісе, палить промінь, без крони надій.
Дні дарують життя ніжним дітям,
Та насупив брову ураган.
Липень злий укусив – градом щастя убив,
Першоклашків сімейних по світу пустив.
Довгий шлях – проростуть світлом роки –
Де гніздечко найкраще вам звить.
Буде радісна мить – в нім життя забринить –
Дітки гарні й веселі – на довгий вік жить.
