07.08.2011 15:26
-
1512
    
  4 | 6  
 © Толік Панасюк

Сумує соняшник схиливши голову, 

Не бачив сонечка вже пару днів. 

Йому від суму того є боляче, 

Але він сильний, тому мовчить. 


Ніхто не втішить такого велета. 

Ніхто не візьме його журби. 

Йому б між хмарами відчути променя, 

Тоді би зникли сумні думки. 


Та небо щільно затягло сизими. 

Як у довічно-глухій тюрмі. 

Лишилось тільки сховавшись плакати, 

У неутішній своїй журбі. 



Дрогобич, 2011

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 19.07.2012 21:38  Каранда Галина => © 

кілька днів тому їздила до батьків, а обабіч дороги - все поля з соняшниками. пригадався оцей Ваш перший рядок з вірша, і цілий день у голові крутився...

 12.02.2012 18:22  Каранда Галина => © 

дуже гарний вірш. увесь час випливає наверх, а некоментований...